Galitzianer. Гід & історик

Name: Galitzianer. Гід & історик
Address: Lviv, UA
Telephone: +380687661484
Rating: 5

Home
Ukraine
Lviv
Galitzianer. Гід & історик

Відкриваю інший Львів на своїх авторсьских екскурсіях, пишу цікаво про історію Галичини та Львова 👑
(3)

09/09/2022

ІСТОРІЯ ГАЛИЧИНИ. Ч5. МОНАРХІЯ ⚜️

Друзі вітаю, готові продовжити мандрівку історією Галичини?

Що ж сталось з нашею землею після її Золотого віку? 🏆

Щоб розповісти про це, треба зробити півкрочку назад і подивитись на історію сусідньої землі – Волині, яку я особисто дуже люблю, і з якою поєднається тепер історія Галичини.

📜В цитаті Осипа Назарука (з минулого допису) Волинь описується як «дивна країна з старими городами» і це цікава характеристика.

Історія Волині звісно варта окремого допису (і не одного), вона направду дуже цікава, проте я зосереджуся лише на тому, що важливо для нашої теми.

1️⃣ По-перше, Волинь, як історично-культурна область, т.з. «історична Волинь» або «Велика Волинь» була набагато більшою ніж сучасна однойменна обл.

Вона займала території Волинської, Рівненської, західної частини Житомирської, північної частини Тернопільської і Хмельницької областей, а у ранньому середньовіччі також терени Холмщини і Підляшшя (які зараз належать Польщі).

2️⃣ По-друге, її територія попала під владу Русі раніше від Галицької землі, ймовірно що від середини X століття, часів княгині Ольги. Під час походу 981 року київський князь Володимир приєднав до Волині (ну і Русі звісно), т.з. «Червенські гради».

До них відносились як відомі нам Белз і Перемишль, так і літописні міста Волинь (яке дало назву всій землі) і Червен, залишки городищ яких знаходяться на території сучасної Польщі.

З часу заснування в 988 році міста Володимира (заснованого ви вже знаєте ким) можна сміливо говорити про Волинь, як частину Русі. З того часу тут завжди сиділи сини київських князів (це були т.з. київські доменіальні володіння)

Тут утворилось Володимирське князівство (яке пізніша історіографія назвала Волинським, що ми теж іноді будемо робити), до якого належала і майбутня Галичина.

З кінця ХІ ст., коли з нього виокремляться Перемиське і Теребовлянське землі (які складуть основу майбутнього Галицького князівства), дорожки Волині і Галичини розходяться, щоб через 100 років знов зійтись.

На момент смерті Ярослава Осмомисла (1187 р) на Волині вже 17 років править Роман Мстиславич, син великого київського князя Мстислава II Ізяславича та Агнешки👸 дочки польського князя Болеслава III Кривоустого.

Як і наш Ярослав, Роман теж був одним з найвидатніших князів свого часу 🦸

📜Літописець називає його «самодержцем всеї Русі» і дає таку характеристику: «…одолів усі поганські народи мудрістю ума, додержуювався заповідей божих [...] він бо кидався був на поганих, як той лев [...] а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха».

⚜️ Порівняння з Мономахом не випадкове. Роман в думках тогочасних літописців вважався «останнім з величних» і стояв в одному ряді з двома видатними Володимирами – Володимиром Великим і Володимиром Мономахом.

Літописці явно любили Романа і в нашій першій і головній локальній хроніці - Галицько-Волинському літописі - з нього дбайливо виписується образ ідеального князя, чиї чесноти потім перейдуть на його нащадка – Данила Романовича👑

І як бачимо, це вже не князь-книжник, а справжній князь-воїн ⚔️

Хоча і він багато питань з сусідами – насамперед з Польшею і Угорщиною – вирішував дипломатично, а свою військову силу в основному направляв на боротьбу з половцями (яку вів дуже успішно) і для консолідації Волинської землі (що йому теж добре вдалося).

Зрозуміло, що сусідня Галичина так само «впадала йому у вічі».

Проте поки тут правив добре вже нам знаний Ярослав Осмомисл, Роман не ризикував пробувати завоювати її (і взагалі перебував в тіні свого могутнього сусіда).

Але після смерті князя Осмомисла в 1187 р, він одразу ж спробував оволодіти Галичем (в 1188 р), проте довго не втримався. Але процес йому сподобався😊

Його зоряний час настав в 1199 р., коли помер останній галицький князь з династії Ростиславичів - Володимир (син Ярослава Осмомисла).

⚔️Роман одразу ж, не гаючи часу, завоював Галич, приєднав Галицьке князівство до Волинського і створив …

А ось тут, журбинка, бо ми не знаємо що.

Кортить сказати Галицько-Волинське князівство, але хроніки і літописи такого не знають, це кабінетний термін (так само як і Галицько-Волинська Русь).

Найкоректніше, як ми можемо назвати це утворення - Галицько-Волинська держава або Держава Романа Мстиславича (keeping in mind, що це також умовні назви).

Будучі здібним політиком, Роман в першу чергу жорстоко придушив місцеву боярську опозицію у Галичі (який зробив столицею своєї держави) та поступово почав створювати справжню монархічну державу 💪

Вершиною його успіхів було здобуття Києва в 1204 р. та прийняття титулу Великого князя Київського!

Таким чином, на початку XIII століття князь Роман перетворився на одного з наймогутніших правителів не тільки Русі (тут він був best of the best), а й цілої Східної Європи 🇪🇺

Ми отримали нашого першого Монарха! ⚜️

У зовнішній політиці Роман Мстиславович продовжував політику Ярослава Осмомисла та підтримував тісний союз із Польщею та Угорщиною, Візантійською та Священною Римською Імперіями.

Як своєрідне підтвердження його міжнародого статусу Папа Римський Інокентій ІІІ в тому ж 1204 році посилає до Романа посольство й пропонує йому королівську корону та титул Короля Русі! 👑

Проте Роман відмовляється.

Чому - невідомо. Є цікава напівлегендарна оповідь, що коли посли Папи Римського сказали про «меч Святого Петра», який папа пропонує для оборони його держави, то князь Роман витягнувши свій меч, спитав: «Чи такий меч має папа?» ⚔️

Геть крутий був у нас правитель! 🦸

Думаю, що зараз багато хто не погодився би з тодішнім рішенням князя, проте історія не знає «умовного способу».

(при нагоді нагадаю що той же Папа Римський Інокентій ІІІ був одним з натхненників Четвертого хрестового походу, який закінчився ганебним взяттям Константинополя хрестоносцями у тому ж 1204 р. Щоправда, сам Папа ніби противився цьому і навіть відлучив за це хрестоносців і Венеційську Республіку від церкви. Це окрема цікавенна розповідь🧐)

Треба також згадати про особисте життя нашого видатного князя, «без 5 хв короля».

💍 Десь в 70-х роках ХІІ ст., ще на початку шляху до своєї могутності, Роман одружився з Предславою, донькою овруцького князя Рюрика Ростиславича, проте цей шлюб швидше за все не був щасливим.

Він розпадається (Роман силою відправляє дружину разом з її батьком в монастир) і ось тут починається чергова історико-детективна історія, пов’язана з другим шлюбом Романа.

👸Ми не знаємо ні імені його другої дружини (в літописах її називають «Велика княгиня Романова»), ні її походження.

За припущенням Леонтія Войтовича і деяких інших авторитетних істориків, її звали або Єфросинія або Анна (в дослідженнях часто пишеться Єфросинія-Анна) і вона була донькою – увага! – візантійського імператора Ісаака II Ангела! ⚜️

Звісно це був династичний шлюб на підкріплення галицько-візантійського союзу проти половців та болгар ⚔️

🧿Проте він свідчить про дуже високий статус князя Романа, якому візантійські хроністи (які зазвичай не дуже цікавились справами Русі), приділяють на диво багато уваги і називають титулом «igemon», що приблизно можна прирівняти до «Великого князя» ⚜️

І ось так ми отримали першу галицьку візантійку👸

Доля цієї жінки є направду цікавою і дуже важливою для історії наших земель, ми про неї ще не раз будемо згадувати.

Кому цікаво, відсилаю до чудової книги Олександра Майорова «Єфросинія Галицька. Дочка візантійського імператора в Галицько-Волинській Русі: княгиня i черниця».

Важливим моментом цього шлюбу Романа є те, що через Єфросинію-Анну він був поріднений з імператором Священної римської імперії Філіпом Швабським, який був одружений з іншою донькою Ісаака Ангела (сестрою Єфросинії) - Іриною Ангеліною ⚜️

Але не цьому не закінчуються візантійські виміри політики Романа.

Цікавою є також гіпотеза про перебування в Галичі іншого Візантійського Імператора - Олексія III Ангела, який в 1204 році втік з Константинополя, ганебно захопленого і пограбованого хрестоносцями під час Четвертого хрестового походу ☦️

Про перебування імператора при дворі у Романа писали зокрема авторитетний польський хроніст Ян Длугош та італійський церковний історик дель Фіадоні.

Припустимо це так. Уявіть собі тоді рівень нашого князя, який сьогодні приймає послів Папи Римського і відмовляється від королівської корони, а завтра їде на охоту з візантійським імператором – одним з наймогутніших володарів на землі 🔥

Далі життя Романа можна описати формулою «Було би прекрасно, але не було»...

На вершині своєї могутності, в розквіті сил, він вирушає в похід на Польщу і в 1205 гине в дрібній сутичці з колишнім союзником - польським князем Лешком Білим поблизу Завихоста.

Історики досі не розуміють причину і ціль того походу на землі колишнього союзника. Ймовірно, що він йшов далі – в Саксонію, на прохання і допомогу Філіпу Швабському. Можливо ми ніколи не взнаємо цієї розгадки, зрештою це й не має великого значення.

Після його смерті лишається два малолітні сини – Данило (4 роки) і Василько (2 роки).

🫅 Данило був проголошений Галицьким князем, проте не зміг надовго зайняти престол через спротив галицьких бояр (про це буде розповідь в наступній частині).

Це призводить до чергової війни за Галицьку спадщину, коли всі сусіди (і свої і чужоземні) як шуліки кинулись на той ласий шматочок – порожній Галицький престол… 🦅

Долею малолітніх нащадків Романа далі опікувалась наша візантійка Єфросинія-Анна і робила це дуже успішно ⭐️

Так як мій міні-лекторій в першу чергу - про історичне positive thinking, то давайте спробуємо зробити якісь позитивні висновки з життя і діяльності Романа, який в деяких матеріалах фігурує як Роман Великий, Roman the Great 🦸

👑 В першу чергу важливо, що він відкрив саму можливість і реальність існування на наших землях могутньої і незалежної держави

Бо все ж Ярослав Осмомисл не досяг повноцінної незалежності очолюваного ним Галицького князівства, а ось Роман вже діяв масштабно і глобально (звісно не забуваючи про локальні інтереси).

📖 Все те чому вчить сучасний менеджмент – think locally, act globally – наш князь робив ще в далекому ХІІ ст

І ось його матриця, парадигма – існування монархічної держави, спадкоємиці Русі з центром в Галичині – нехай і не розвинулась повноцінно при його житті, зате створила задачу максимум для його нащадків, яку один з них – Данило Романович феєрично реалізував.

👑Ну і звісно Роман започаткував галицьку монархічну династію - Романовичів, яка діятиме на наших землях наступні 150 років і дасть нам двох королів.

І ось про найвидатнішого її діяча, справжнього «останнього з великих» – Короля Данила Романовича і буде наступна наша розповідь ⚜️

Не перемикайтесь 😎

Найзручніше за цим лекторієм слідкувати в телеграмі: https://t.me/galitzianer1189

*При підготовці цього допису використана стаття Олександра Головка «Парадигма Романа в ідеологічному житті Волині і Галичини в ХІІІ ст».

23/08/2022

ІСТОРІЯ ГАЛИЧИНИ. Ч4. Golden Age 🏆

Друзі вітаю і запрошую в продовження нашої мандрівки історією Галичини 🦅

В минулий раз ми говорили про початки Галицького князівства, першу Галицьку династію і першого князя - Володимирка Володаровича 🫅

Його син - Ярослав Осмомисл мав стати фінальним епізодом попереднього постику. Яскравим, але епізодом.

Проте моя Оксана, яка так само дуже перейнялася нашою княжою історією загалом і князем Осмомислом зокрема, сказала: ця унікальна людинка варта окремого допису. Тому, go down Moses, йди «вивчай джерела»🧐 і пиши ✍️

Що ж в цьому князі особливого?.. Чому він дійсно вартий окремого допису (а може й книги)?..

Влаштовуйтесь зручніше, це дійсно цікавенна історія 🧐

Для початку хочу процитувати чудову історичну повість 1920-х років Осипа Назарука «Князь Ярослав Осмомисл», в якій герой нашої попередньої лекції - Володимирко Володарович наставляє свого сина – молодого Ярослава:

«З усіх сторін обставлена волость твоя ворогами: на заході Ляхи, що з своїх піскових земель ласими очима поглядають на галицьку землю, щоб тут поживити ся чимсь, на полудні Угри, що перед півтретя сотками літ у подертих шатрах перекочували попід великі стіни городів наших, а нині загосподарювали ся її раз-у-раз мішають ся в наші справи, на півночі наша тиха Волинь, дивна країна з старими городами, що повинна бути на завше злучена з нашою волостю, а де вороги раз-у-раз зносять нам «зозулені яєчка», — а на, сході Київ, такий заздрісний о зріст значіння і сили нашого Галича, що навіть не звертає належної уваги на вічну рану, яка йому ятрить ся від сходу і на нову силу, що росте ціпко в холоднім Суздалі…»*

(при нагоді зауважу що і в княжі часи, і 100 років назад, коли писався цей твір, відчувалася «загроза с Суздаля»)

Які ж ще вихідні дані були у нашого Ярослава, з чим починав «кар’єру» наш князь?..

⚜️Він був нащадком величних і знатних родів – руських Рюриковичів по батьку і угорських Арпадів по матері. Його тіткою була наша перша візантійка - княжна Ірина, а кузеном – Візантійський Імператор Андронік Комнін.

Проте шляхетне походження було чи не єдиним позитивним моментом біографії молодого князя. Вступаючи на престол було в нього багато і обтяжливих обстав.

1️⃣ По-перше, наш князь мав серйозну фізичну ваду (як і його далекий предок - Ярослав Мудрий) – кульгавість, точніше порушення формування кульшового суглобу. Через цю хворобу коліно не згинається і неможливо їхати на коні, тим більш битися 🐎

В жорсткому середньовіччі подібне каліцтво ставило хрест на військовій і державній кар’єрі чоловіка, а особливо князя, який зазвичай все доросле життя проводив в сідлі і на війні ⚔️

Тому у Ярослава було не багато шансів стати добрим князем, а могутнім і величним – взагалі майже ніяких.

2️⃣ Другою проблемою князя було наше «одвічне» галицьке боярство. В галицьких містах завжди мала сильні позиції місцева еліта – бояри 💰 І саме їх лояльність була запорукою сильної князівської влади в якомусь місті. Зазвичай боярам потрібен був поступливий, «м’який» князь, а наш Осмомисл, точно таким не був. Цю проблему мали всі галицькі князі, але в часи Осмомисла – часи розквіту і багатства Галичини – боярство було особливо сильним і активно вмішувалось в життя князя.

3️⃣ Третьою, теж «одвічною» проблемою були зовнішні вороги, про яких йому розповідав батько. На диво і жаль, в часи правління Осмомисла основною загрозою нашої самостійності був Київ (який ніяк не міг «відпустити» Галичину) і залежна від нього Волинь.

Це протистояння перейшло до Ярослава в спадок від батька, як і похідна від нього - четверта проблема – нещасливий шлюб.

4️⃣ Одним з останніх рішень батька Володимирко Володаревича (що помер в 1153 р.) було одруження молодого Ярослава з Ольгою, донькою суздальського князя Юрія Довгорукого (того самого, засновника Москви).

💍 Звісно це був політично-династичний шлюб (батько шукав союзників проти ворожих київських правителів), проте людська інтуїція мусила йому підказати – що не може бути з Суздаля нічого доброго для наших земель…

Шлюб виявився нещасливим і трагічним, хоч і формально вдалим (дружина народила йому трьох доньок і сина).

От скажіть, друзі, – як з таким бекграундом стати наймогутнішим і найвідомішим Галицьким князем і одним з найвидатніших князів Руси-України?.. 🤔

Знаєте, якби князь в стилі сучасних політиків написав свою автобіографію, повірте, вона стала би супер-бестселлером мотиваційної літератури ⭐️

Давайте спробуємо пунктирно намалювати біографію князя, для чого в першу чергу поглянемо в джерела - що ж ми знаємо про нього з літописів?..📜

Літописи в першу чергу зосереджують увагу на розумі князя 🧐

Один з них - «Слові о полку Ігоревім» - називає Ярослава «Осмомислом»

Слово дивне, незвичне та ймовірно вигадане спеціально для нашого князя…

Історики досі сперечаються що воно означає. Найпоширеніша думка, Осмомисл - той, що має вісім смислів, думок (типу «мудрий в 8-у ступені»).

Але є ще версія що князь знав вісім мов

В будь-якому випадку зрозуміло, що князь став видатним в першу чергу завдяки своєму розуму (який він так само мабуть успадкував у свого «Мудрого» предка).

І ось саме таким він увійшов в історію (на відміну від всіх інших тогочасних князів) - як мудрець і «книжник». На Русі таких були одиниці, в нашій історії вони рідкісні, як перлини.

Літописи писали про нього із величезною пошаною. Ось як ще оспівував князя невідомий автор «Слова о полку Ігоревім»:

«...Галицький Осмомисле Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм злотокованім престолі,
підпер гори угорськії своїми залізними полками,
заступивши королеві путь, зачинивши Дунаю ворота».

Князь так само розумно-дипломатично будував відносини з європейськими могутніми сусідами.

Цікаво що він налагодив мирні відносини не тільки з знайомими нам вже Польщею і Угорщиною, а й залучив до списку «європейських партнерів» наймогутнішу тоді світову державу - Священну Римську імперію на чолі з імператором Фрідріхом І Барбароссою 🇪🇺

Припускають, що галицькі воїни разом з угорськими могли брати участь у виправах в підготовці до третього Хрестового походу в Святу Землю, який очолив Фрідріх.

Дружні стосунки підтверджує факт, що коли Володимира, сина Ярослава Осмомисла, бояри скинули з Галицького престолу, той знайшов прихисток при дворі Фрідріха І Барбаросси, який подбав про його повернення в Галич.

👑Дуже важливим також є візантійський вимір політики князя Ярослава (бо Візантійська імперія була другою наймогутнішою світовою державою, нарівні зі Священною Римською імперією).

У 1164 р. він приймав в Галичі свого двоюрідного брата, майбутньго візантійського імператора Андроніка Комніна, який був тоді ще претендентом на престол і ховався від свого родича – діючого імператора Мануїла Комніна. Візантійський історик Нікіта Хоніат описав особливо теплий прийом царевича у галицького князя.

При цьому Ярослав підтримував дружні контакти і з противником Андроніка – могутнім Мануїлом Комніном і в 1166 році пропустив візантійське військо (яке рухалось в Угорські землі) через Галичину і Карпати 🌄

Візантія тоді воювала з Угорщиною, а наш князь примудрявся дружити з усіма!

Отже, як бачимо, Ярослава зовсім не просто так назвали Осмомислом.

Важливо, що він був не просто мудрецем і книжником, він був практиком і дипломатом рівня «бог».

Майже ніколи не залишаючи теренів рідної Галичини (через свою фізичну ваду) і не будучи войовничим по своїй суті (він зазвичай не очолював походи) Ярослав створив надзвичайно дієву і сильну армію, яка боронила терени Галицького князівства і допомагала союзникам на величезному просторі – від Будапешту до приазовських степів ⚔️

В певний момент історії (в 70-х роках ХІІ ст) Ярослав Осмомисл був наймогутнішим князем всієї Русі 🦸

Дуже важливим для нашої розповіді є той факт, що незважаючи на спротив боярства, він змінив політичний курс з протистояння Волині на союз з сусіднім князівством. Це сприяло поступовому зближенню двох князівств та готувало умови для виникнення Галицько-Волинської держави, та в перспективі – через століття – Королівства Русі 👑

Загалом, час князювання Ярослава Осмомисла (друга половина ХІІ ст) – справжня золота доба історії нашої землі, час розбудови та розквіту Галичини 🏺🏆

При ньому торгівля, ремісництво та землеробство процвітали; галицька земля підтримувала торгові зносини не тільки з Європою, а й з багатою Візантією та Далеким Сходом🐪

Це був також час будівництва, коли столичний Галич став справжнім «містом храмів», одним з найгарніших і найбільших міст всієї Європи.

Вважається що саме Ярославом Осмомислом в Галичі був зведений головний Галицький храм - кафедральний Успенський собор🏰, який розмірами поступався тільки Софії Київській.

☦️Після утвердження Галича як столиці князівства, православна кафедра була з Перемишля перенесена саме сюди. Галицька єпархія вперше згадується в літописних джерелах у 1156 році, коли нашим єпископом був Козьма (Кузьма).

Однак не все було рівно в житті нашого князя…

Досить драматичним, не сказати трагічним було його особисте життя…

Як я вже писав, у Ярослава був нещасливий шлюб в якому він, тим не менш, прожив близько 15 років.

Проте десь в 1160-х роках, коли князь був вже достатньо могутнім, він подумав що «царям все дозволено», прогнав свою законну дружину з сином і почав жити з Настею Чагрівною (з роду Чагрів) - своїм справжнім коханням❤️

🌺Ми ніколи не взнаємо, як народилася ця любов, в літописах про таке не пишуть… Невідомо навіть хто була та Настя. Зокрема є версії що Чагри були половецьким родом і вона була половчанкою. Дуже скоро у них з’явився син – Олег, якого князь дуже любив.

🔥 Але галичани завжди були консервативним людьми, в особливо середньовіччі. І ось в 1171 році спалахнуло повстання бояр та городян Галича проти свого князя. Сталася нечувана на Русі річ: бояри схопили Ярослава і ув'язнили у його власному палаці, а Настю спалили на міській площі...

«А князя водили до хреста, — підсумовує події київський літописець, — що буде він по правді жити з княгинею» (тобто жити з законною дружиною).

Можна собі уявити які пристрасті бушували в душі князя, проте Ярослав змушений був покоритися...

На диво ця трагедія не зламала князя, він ще багато років княжив і вивів Галицьке князівство на вершину могутності💪

Помер наш найвидатніший князь в 1187 р. і був похований в збудованому ним Успенському соборі в Галичі🏰

Перед смертю Ярослав заповів Галич позашлюбному сину Олегу, а «законному» Володимиру – периферійний Перемишль. Проте бояри спротивилися останній волі Осмомисла і прогнали Олега.

Володимиру вдалось ненадовго посісти галицький престол (1188-1189 р), але скоро бояри прогнали і його. Проте саме він став останнім представником нашої першої династії
Ростиславичів, яка правила Галичиною більше 100 років! ⚜️

Цікава історія ще одної представниці цієї династії та однієї з найвизначніших галицьких жінок Середньовіччя - доньки Ярослава від Ольги – Єфросинії 👸 (так реконструювали її ім’я історики, бо з літописів ми його не знаємо).

Вона стала дружиною новгород-сіверського князя Ігоря Святославовича, того самого героя нашого першого епосу – «Слово о полку Ігоревім» 🦸

Завдяки надзвичайно поетичному і тонкому «плачу Ярославни», який деякі дослідники приписують самій княгині, вона назавжди ввійшла в українську історію і літературу 📖

✒️Дехто вважає її першою українською поетесою 🪶

Цікаво що історія Осмомисла не закінчилась в ХІІ ст, а мала продовження і в ХХ ст.

У 1937 році під час розкопок в Галичі наш «український Шліман» - археолог Ярослав Пастернак виявив саркофаг з рештками, які він приписав Ярославу Осмомислу. Потім останки зникли і лише 1991 року під час розкопок у крипті собору святого Юра у Львові вони були знайдені і там же перепоховані.

Але найголовніше, що ця історія продовжується і зараз, в наш час.

І про це просто феєрично написала Оксана в блозі Цидулки мандрівниці ⚜️

Отже про нашу мандрівку в пошуках Давнього Галича, неймовірні археологічні знахідки і галицьких драконів, а також про історію кохання Ярослава і Насті, читайте тут:
https://www.facebook.com/wandlerka/posts/pfbid02zbQnEg7Q8wXqNzby6EQ5ZZWfJxP1351poNv5fbTYVibKxNkLZ1bQFFjsFcCTyCo7l

А мені прийшов час завершувати.

🏆 Такою була історія Золотої доби наших земель. Що ж далі?..

Далі на Галичину чекали непрості часи і глобальні зміни, з одного боку – втрата незалежності, а з іншого – перетворення на могутню державу!

Тож не перемикайтесь, головний саспенс – попереду!😎

Найзручніше за цим лекторієм слідкувати в телеграмі (а остання частина буде тільки там!), тому запрошую: https://t.me/galitzianer1189

«Цидулки мандрівниці» також тепер є в телеграмі, тож всі наші подорожі і дослідження будуть тут: https://t.me/wandlerka

* Осип Назарук «Князь Ярослав Осмомисл» ст. 12

20/07/2022

ІСТОРІЯ ГАЛИЧИНИ. Ч3. Перша Династія 👑

Друзі, вітаю і пропоную дуже важливу розповідь про першу Галицьку династію та про початки Галичини як самостійного князівства 🦅

Минулу розповідь ми закінчили на середині ХІ ст (1060-ті роки), коли у Володимирі (той що колись був Володимир-Волинським) правив князь Ростислав Володимирович, сини якого – Рюрик, Володар і Василько Ростиславичі – стали першою галицькою династією ⚜️

Як це сталось?.. Давайте розбиратись!

В ті часи на Русі була складна система успадкування земель, яку запровадив Ярослав Мудрий: син, батько-князь якого помирає при житті ще власного батька (тобто дідуся), втрачав право на успадкування престолу, тобто ставав ізгоєм 🦅

Через цю традицію Ростислав Володимирович, не дивлячись на правління у Володимирі, був князем-ізгоєм, тому після його смерті в 1067 році наші Ростиславичі теж стали ізгоями – без власних уділів (земель).

Тому їм довелося здобувати їх власними силами, що було непросто ⚔️

📖 Ось як описує ситуацію один з найкращих сучасних дослідників княжих часів Леонтій Войтович:

«Рюрик перебував на службі у волинського князя Ярополка Ізяславича. До Волині тоді належала і пізніша Галицька земля. Можливо, що ще тоді він ввійшов в контакти із місцевою верхівкою, яка пам’ятала про незалежні хорватські князівства. Тому, коли Рюрик бл 1084 р. несподівано захопив Перемишль, він отримав повну підтримку місцевого населення. До нього прибули брати Володар і Василько, яким Рюрик надав столи в Звенигороді та Теребовлі. Використовуючи власну відвагу і спритність, сприятливу кон’юнктуру, родинні зв’язки з угорською династією, Рюрик з братами зуміли утриматись в Галицькій землі»*

Вони й стали першою галицькою династією – Ростиславичами ⚜️

Треба сказати, що наші брати дійсно були дружними, що на ті часи, коли спокійно вбивали навіть дуже близьких родичів – рідкість і швидше виключення 🪓

Наприклад, коли одного з братів, Володаря Ростиславича, підступним шляхом захопили і викрали шляхтичі польського князя Болеслава III, то його брат Василько зібрав фантастичну на той час суму у 20000 грн і викупив брата з полону 💰

Василько Ростиславич сам по собі – цікава і дуже трагічна постать, заслуговує на згадку у нашій розповіді.

В 1097 р., відбувся Любецький з'їзд руських князів, на якому було домовлено про припинення міжусобиць, об'єднання для боротьби проти половців та розподілені руські землі, зокрема за Ростиславичами постфактум були «офіційно» закріплені Галицькі князівства (вже згадані нами Перемишль, Звенигород та Теребовлю).

І ось після цього з’їзду наш Василько Ростиславич (який був єдиним представником Галичини, що свідчить про його лідерство в регіоні) був підступно осліплений вже «своїми» - київським князем Святополком Ізяславичем та волинським Давидом Ігоровичем, які таким чином хотіли «вивести з гри» головного з Ростиславичів, боячись зростання впливу галицьких князів.

І уявіть собі, створивши і очоливши досить могутнє Теребовлянське князівство (до якого тоді належало і невеличке містечко Галич), він, будучи незрячим, ще майже 30 років був його славним і вольовим правителем 🦸

В цьому його підтримував Володар, який до смерті лишався справжнім братом та вірним соратником Василька. Фактично вони вдвох і розвивали наші землі, адже Рюрик, на жаль, передчасно помер в 1092 р.

По його смерті Володар успадкував Перемишль – в ті часи головне місто галицьких земель, їх неофіційну столицю.

Таким чином, поступово зміцнюючи свої позиції, на початку ХІІ ст, вже Володар став лідером і провідним правителем Галичини 🦸

Він відігравав досить вагому роль не тільки в локальній, а й в міжнародній політиці, про що свідчить зокрема те, що його донька Ірина Володарівна в 1104 р. 💍 стала дружиною візантійського принца Ісаака Комніна і матір’ю майбутнього Візантійського імператора Андроніка І Комніна ⚜️

👸Фактично княжна Ірина стала першою галицькою «візантійкою» (або візантійською «галичанкою» - кому як подобається 😊)

В міжнародній дипломатії це був перший випадок прямих контактів Візантійської Імперії з окремим руським князівством (а не з Києвом), що можна розцінювати як великий успіх зовнішньої політики нашого князя

(при нагоді зауважу, що візантійський вимір галицької і взагалі української історії для мене – чи не найцікавіший, тому ми будемо ще не раз відвідувати Візантію в наших історичних мандрах 🧿).

Володар помер в 1124 р і був похований у збудованій ним же церкві св. Іоанна в Перемишлі 🏰

Тут варто сказати два слова про початки церкви на наших землях ☦️

Перша в історії Православна єпископська кафедра у Галичині була заснована саме в Перемишлі. Існує цілий ряд гіпотез, відповідно до яких називаються різні дати її виникнення - від 1026 до 1128 року. Найімовірнішою датою вважається 1120 рік - якраз коли в Перемишлі князював Володар Ростиславич і був побудований кафедральний храм св. Іоанна Хрестителя🏦

І ось тут ми приходимо до одного з поворотних моментів Галицької історії ⚔️

Син Володаря - Володимирко Володарович у 1141 році нарешті об'єднує майже всі галицькі землі в єдине князівство та робить невеличке на той момент місто Галич його столицею 🏦

Він стає першим Галицьким князем! 🏆

Чому ж столиця була перенесена до Галича і для чого взагалі робити нову столицю? 🤔

Є дві причини.

1️⃣ По-перше Галич, на відміну від Перемишля, Звенигорода та Теребовлі, знаходився в самому центрі володінь Ростиславичів, тобто це дуже вдалий тактичний крок – бути in the heart of everything**

2️⃣ А по-друге, коли ти робиш столицею нове місто, ти вже пишеш історію «під себе», ти починаєш нову, вже власну сторінку свого князівства і це вже стратегія (через сто років так само зробить Данило Романович з Холмом).

Володимирко Володарович дійсно був сильним правителем і серйозним гравцем на міжнародній арені 🦸

🇹🇯 Його дружиною стає донька угорського короля Коломана Книжника - принцеса Софія.

⚜️ Його сестра Ірина, нагадаю, була дружиною Ісаака Комніна, сина одного з найвидатніших візантійських імператорів – Олексія І Комніна, а сам Володимирко був в дружніх стосунках з наступником Олексія – візантійським імператором Мануїлом I Комніном 🧿

Наш перший князь планомірно боровся за зміцнення позицій своєї землі-князівства та намагався добитися повної незалежності від Києва ⚔️

Остаточно процес об'єднання галицьких земель завершився в 1144 р і звісно що він не був безболісним (до прикладу у другій половині 1144 р. в Галичі спалахнув бунт проти Володимирка, який ймовірно був спровокований київським князем Всеволодом).

Проте саме за правління князя Володимирка були закладені основи майбутньої могутності Галицького князівства 🌅

Тільки гляньте на карту - наскільки великим воно було: від північно-східних схилів Карпатських гір, верхів'я Дністра, Пруту й Серету, і до контрольованих ним територій в пониззі Дунаю і Чорного моря на півдні!

Звісно повноцінною незалежною державою Галицьке князівство назвати не можна, проте воно дуже швидко стало одним з наймогутніших князівств Русі 💪

⭐️ На цьому ми завершуємо третю частину нашої історичної мандрівки і в наступній частині ми поговоримо про Golden Age Галичини, якого вона досягла за правління найвизначнішого Галицького князя – Ярослава Осмомисла

Сподобалось?..

Тоді до скорої зустрічі! 😎

Слідкуйте в телеграмі: https://t.me/galitzianer1189

* Цит. по: Леонтій Войтович «Княжа Доба. Портрети Еліти», ст. 327

** in the heart of everything (англ) – в серці всього

Address

Lviv

Telephone

+380687661484

Website

https://t.me/galitzianer1189

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Galitzianer. Гід & історик posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.