Львів без Їжака / Львов без Ежа

10/06/2018

Вочевидь, Святий Антоній Падевський поволі падає і руйнується на чиїйсь ділянці.

* * * Барьер языковой * * *

Очевидно, Святой Антоний Падуанский медленно падает и разрушается на чьём-то участке.

02/06/2018

1932. "Авангард". Нью-Йорк.

Le nail art… 💅 Cette mode so 1932 ! Gallica vous souhaite un bon week-end, les doigts de pied en éventail… Photographie de presse : "La mode des ongles décorés au Grand Central Palace de New York" http://c.bnf.fr/pV7

30/05/2018

Генрик Штренґ (Henryk Streng; 1898-1960) народився у Львові. Навчався він в Парижі, а при вулиці Гайдамацькій досі існує будинок, про який маляр писав:

"Навпроти - цибулина церкви Підзамча, що витискає сльози з очей Бога, звідки білі віддихи залізниці - стрімкий ліс Замкової гори, курган Копця. Слов'янскість і єврейскість".

Ідеться про церкву Св. Параскеви і Високий Замок. Під час Голокосту пан Штренґ здобуває документи на ім'я Марека Влодарського (Marek Włodarski). По війні відомий саме за цим ім'ям. Його картина "Роверисти" 1928 року. Подяки за зображення чудовим http://art.lviv-online.com/

* * * Барьер языковой * * *

Генрик Штренг (Henryk Streng; 1898-1960) родился во Львове. Учился в Париже, а на улице Гайдамацкой до сих пор существует дом, о котором художник писал:

"Напротив - луковица церкви Подзамче выпрашивает слезу из глаз Бога; оттуда белые вздохи железной дороги, стремительный лес Замковой горы, курган Копца. Славянство и еврейство".

Речь о церкви Св. Параскевы и Высоком Замке. Во время Холокоста пан Штренг раздобывает документы на имя Марека Влодарского (Marek Włodarski). После войны известен именно под этим именем. Его картина "Велосипедисты" 1928 года. Благодарности за изображение чудесным http://art.lviv-online.com/

27/05/2018

"А тепер сплачуй!" (пол. "A teraz płacić") - карикатура 1946 року львівського маляра-самоука з Яворова Станіслава Тьоґля (Stanisław Toegel; 1905-1953). Зображення - www.muzeum.bytom.pl

* * * Барьер языковой * * *

"А теперь плати!" (пол. "A teraz płacić") - карикатура 1946 года львовского художника-самоучки из Яворова Станислава Тогеля (Stanisław Toegel; 1905-1953). Изображение - www.muzeum.bytom.pl

25/05/2018

Геть анахтемський 1931 рік, Львів. Напівтрадиційний одяг і жінки з суто чоловічим хасидським єврейським танцем. Плястичне видовище танцівниці і викладачки Бели Кацової (Bela Katzowa), яка вдається до сміливих, хтось навіть сказав би нахабних витівок. Світлина з ілюстрованого додатку до видання "Мить" ("Chwila"). Особливі подяки чудовій збірці газет www.libraria.ua та дивовижним лекціям про львівський авангард у Центр міської історії.

* * * Барьер языковой * * *

Вконец безбожный 1931 год, Львов. Полутрадиционная одежда и женщины с сугубо мужским хасидским еврейским танцем. Пластическое зрелище танцовщицы и преподавательницы Белы Кацовой (Bela Katzowa), которая прибегает к смелым, кто-то даже сказал бы нахальным выходкам. Фотокарточка из иллюстрированного дополнения к изданию "Момент" ("Chwila"). Особенные благодарности чудесному собранию газет www.libraria.ua и удивительным лекциям о львовском авангарде в Центре городской истории.

24/05/2018

Підступність Їжака полягає не лише на тому, що вже минуло дві доби від поширення загадки. Річ у тім, що обидві ті вежі у Львові. Квадратова й шпичаста належить палацу (1870 рік) Куркового товариства - ще середньовічної традиції громадян міста вправлятись на стрільниці з метою принагідного захисту міських мурів. Найкращого стрільця урочисто обирали і нагороджували важким металевим "курком" (півнем) на ланцюжку. Власне, навіть вулицю, при якій розташовано стрільницю з палацом, в ті часи називано Курковою (нині Лисенка). Сьогодні це відділ Львівського історичного музею, присвячений визвольній боротьбі України. За світлину величезні подяки Центр міської історії.

Кругла вежа належить старосвітському "замкові", що його збудовано, вочевидь, на початку 20-х років минулого століття. Будинок прикрашає вулицю Рєпіна.

Їжак дякує всім, хто взяв участь Maria Popyk Наталия Попова Mitos Markovic.

* * * Барьер языковой * * *

Коварство Ежа состоит не только в том, что уже прошло двое суток с момента публикации загадки. Дело в том, что обе те башни во Львове. Квадратная и зубчатая принадлежит дворцу (1870 год) Куркового общества - ещё средневековой традиции граждан города упражняться на стрельбище с целью защиты городских стен. При случае. Лучшего стрелка торжественно выбирали и награждали увесистым металлическим "курком" (петухом) на цепочке. Собственно, даже улицу, на которой расположено стрельбище с дворцом, в те времена называли Курковой (ныне Лысенко). Сегодня это отдел Львовского исторического музея, посвящённый освободительной борьбе Украины. За фотокарточку огромные благодарности Центр міської історії (Центру городской истории).

Круглая башня принадлежит старомодному "замку", построенному, очевидно, в начале 20-х годов прошлого века. Дом украшает улицу Репина.

Ёж благодарит всех, кто принял участие.

22/05/2018

Через дощі і дрібні технічні недоладності минулого вівторка, на жаль, не було Їжачої улюбленої розваги. Але традицію поновлено, вельмишановне панство! Тож підступних запитань лише два: 1) Ці вежі у Львові? 2) Що це? Правильна відповідь вже за добу. Ну майже за добу.

* * * Барьер языковой * * *

Из-за дождей и мелких технических недоразумений в прошлый вторник, к сожалению, не было любимого Ёжикоразвлечения. Но традиция возобновлена, дамы и господа! Так что коварных вопросов всего два: 1) Эти башни во Львове? 2) Что это? Правильный ответ уж через сутки. Ну почти через сутки.

12/05/2018

Юзеф Мегоффер (Józef Mehoffer; 1869-1946) був одним з найяскравіших малярів доби сецесіону (себто ар нуво, юґендштилю чи модерну - залежно від країни), що його твори у Львові прикрашають Латинську катедру і Вірменський собор. Він також належав до мистецької течії Молода Польща (Młoda Polska), яка існувала за часів імперій, тобто "Польща" в цій назві є радше культурним обширом, а не державою. "Святе Серце Ісусове" - особливий культ в католицькій церкві - саме у такий спосіб змальовує пан Мегоффер 1911 року.

* * * Барьер языковой * * *

Юзеф Мехоффер (Józef Mehoffer; 1869-1946) был одним из самых ярких художников эпохи сецессиона (то есть ар нуво, югендштиля или модерна - в зависимости от страны), произведения которого во Львове украшают Латинский и Армянский соборы. Он так же принадлежал к артистическому течению Молодая Польша (Młoda Polska), существовавшее во времена империй, то есть "Польша" в этом названии является скорее культурным пространством, чем государством. "Святое Сердце Иисуса" - особый культ в католической церкви - именно таким образом изображает пан Мехоффер в 1911 году.

09/05/2018

Отже, найперша і вичерпна відповідь була від Khrystyna Kundyra. На цьому місці, Їжак вважає, мають бути бурхливі оплески і подяки всім, хто коментував. Новітня німецька громада з'являється у селі Розлуч (Rozłucz, Rozlutsch) на початку ХІХ століття. А десь по 1900 році постає сей деревляний костел Св. Франциска Борджія (San Francisco de Borja). В ті роки в селі мешкає близько двох сотень німецькомовних римо-католиків, а за радянських часів в приміщенні... зберігали добрива. Їжачу світлину з попереднього допису зроблено 2011 року, однак в липні 2015 розпочалося відновлення споруди за участі Музею народної архітектури і побуту у Львові і Ґданської Політехніки. Була ідея створити в костелі виставку про німців Галичини. Flo Itkina Олександр Друкач Hanna Karchevska Микола Тупичак Oleh Herych Elis Elvis - всім подяки!

* * * Барьер языковой * * *

Так вот, самым первым и исчерпывающим был ответ Khrystyna Kundyra. На этом месте, Ёж считает, должны быть бурные аплодисменты и благодарности всем, кто комментировал. Новейшая немецкая община появляется в посёлке Розлуч (Rozłucz, Rozlutsch) в начале XIX века. А где-то после 1900 года строится сей деревянный костёл Св. Франциска Борджиа (San Francisco de Borja). В те годы в посёлке живёт около двухсот немецкоязычных римо-католиков, а в советское время в помещении... складировали удобрения. Ёжикофотография в предыдущей записи относится к 2011 году, однако в июле 2015 началось восстановление здания при участии Музея народной архитектуры и быта во Львове и Гданьской Политехники. Была идея создать в костёле выставку о галицких немцах.

http://photos.wikimapia.org/p/00/05/12/37/16_full.jpg

08/05/2018

Всі незчулися, аж знов вівторок, себто саме той день, коли підступний Їжак поширює якусь незрозумілу світлину і питає: 1) Чи це у Львові? 2) Що це? Правильна відповідь вже за добу. Ну майже за добу.

* * * Барьер языковой * * *

Все не заметили, и вот опять вторник, то есть именно тот день, когда коварный Ёж шлёт миру какую-то непонятную фотографию и спрашивает: 1) Это во Львове? 2) Что это? Правильный ответ уже через сутки. Ну почти через сутки.

06/05/2018

Гостинність мусить навіть трошки... лякати, Їжак вважає. На світлині звір надбрамний львівський. / Гостеприимство обязано даже немного... пугать, Ёж считает. На фото зверь надподъездный львовский.

05/05/2018

Лише кілька років минуло між утворенням Личаківського цвинтаря у Львові (1786) і смертю Моцарта (1791). Ці дві події сталися в тій самій країні, тож львівський і віденський поховальний чин, вочевидь, майже збігалися: більшість "посполитого люду" ховали у великих спільних могилах. Саме так сталося з "нешляхетним" Моцартом, який напередодні смерті все ж встиг написати понад половину нотного тексту Реківєму - чи не найбільш знаного твору композитора.

Реквієм Моцарта у Львівський органний зал з Хором Верьовки - дивом є вже те, що сцени вистачило на всіх. Дириґент - Іван Остапович.

* * * Барьер языковой * * *

Всего несколько лет прошло между учреждением Лычаковского кладбища во Львове (1786) и смертью Моцарта (1791). Эти два события произошли в одной стране, посему львовский и венский похоронный чин, очевидно, почти совпадали: большинство "простонародья" хоронили в общих могилах. Именно так случилось с "неблагородным" Моцартом, который накануне смерти всё-таки успел написать более половины нотного текста Реквиема - одного из самых известных произведений композитора.

Реквием Моцарта во Львовском органном зале с Хором Верёвки - чудо уже то, что на сцене поместились все. Дирижёр - Иван Остапович.

https://www.youtube.com/watch?v=Z2Gsyy3Dw1k&t=425s

Subscribe to our channel and discover Classics! Підпишіться на наш канал, відкриваймо Класику разом! 👉 ✔ http://bit.ly/2ipPqU2 Mozart - Requiem. Julia Zasimo...

01/05/2018

А оскільки нині вівторок, в Їжака нова вправа для очей. Дещо складніша за попередню. Запитання лише два: 1) Чи це у Львові? 2) Що це? Правильна відповідь вже за добу.

* * * Барьер языковой * * *

А поскольку нынче вторник, у Ежа новое упражнение для глаз. Несколько сложнее, чем предыдущее. Вопроса лишь два: 1) Это во Львове? 2) Что это? Правильный ответ уже через сутки.

29/04/2018

Ледь помітний вказівник "На Кайзервальд" (нині Шевченківський гай) трьома (3!) мовами.

* * * Барьер языковой * * *

Едва различимый указатель "На Кайзервальд" (ныне Шевченковский гай) на трёх (3!) языках.

28/04/2018

Металевий чоловік, що сидить на площі при Домініканській церкві, свого часу мав всі підстави вважатися "соціяльним казусом": позашлюбне дитя покоївки лемківського роду, яка від народження не чула і не розмовляла, Никифор Дровняк (1895-1968) був напівписьменним недорікуватим диваком, що намагався продавати у курортному містечку власні картинки. Малювання було його найбільшою пристрастю.

Що було потім, Їжак не розповідатиме, однак всім вільно передивитись, приміром, стрічку Кшиштофа Краузе (Krzysztof Krauze) "Мій Никифор" (Mój Nikifor, 2004), де львів'янка Кристина Фельдман (Krystyna Feldman) виконала ролю дивакуватого маляра химерної вдачі, в якого нудлива міська перспектива ожива завдяки... якомусь курцю на вершечку вежі.

* * * Барьер языковой * * *

Металлический мужчина, сидящий на площади у Доминиканской церкви, в своё время имел все основания считаться "социальным казусом": внебрачное дитя горничной лемковского происхождения, которая от рождения не слышала и не разговаривала, Никифор Дровняк (1895-1968) был малограмотным косноязычным чудаком, пытающимся продавать в курортном городке собственные картинки. Рисование было его самой большой страстью.

Что было после, Ёж не будет рассказывать, но всем можно поглядеть, к примеру, киноленту Кшиштофа Краузе (Krzysztof Kauze) "Мой Никифор" (Mój Nikifor, 2004), где львовянка Кристина Фельдман (Krystyna Feldman) исполнила роль чудаковатого художника со скверным характером, у которого скучная городская перспектива оживает благодаря... какому-то курильщику на макушке башни.

24/04/2018

Їжак, в якого порівняно багато світлин (і не лише зі Львова), зрозумів, що саме час вивчати чарівні дрібниці: львів'яни їх зазвичай не помічають, а гості міста не встигають роздивитись. Тож щовівторка чекайте на чергову деталь від підступного Їжака. Запитань лише два: 1) Чи це у Львові? 2) Що це?

* * * Барьер языковой * * *

Ёж, у которого сравнительно много фотографий (и не только из Львова), понял, что как раз самое время изучать очаровательные мелочи: львовяне их обычно не замечают, а гости города не успевают разглядеть. Посему каждый вторник ждите очередную деталь от коварного Ежа. Вопросов всего два: 1) Это во Львове? 2) Что это?

22/04/2018

Високий Замок саме у такий спосіб зображено на пляні міських фортифікацій Лєополя 1680 року. Втім, зображення радше символічне. "Замок старожитній на вершечку гори зруйнований" - повідомляє легенда. Нижче позначено кляштор францишканців (Couvent des Recolets).

Ретельно роздивитись увесь плян вільно на ресурсі чудової Gallica - мережевої представниці Національної бібліотеки Франції. Посилання - в першому коментарі.

* * * Барьер языковой * * *

Высокий Замок именно таким образом изображён на плане городских фортификаций Леополя 1680 года. Впрочем, изображения скорее символичное. "Замок древний на вершине горы разрушенный" - сообщает легенда. Ниже обозначен монастырь францисканцев (Couvent des Recolets).

Тщательно разглядеть весь план можно на ресурсе чудесной Gallica - сетевой представительницы Национальной библиотеки Франции. Ссылка - в первом комментарии.

20/04/2018

Лишень кількасот сходинок догори і всі опиняються на тій самій відстані від ґрунту, що й хрест на вежі Корнякта - вона праворуч із зеленою верхівкою на цій світлині. Ліфтів, на жаль, немає, але краєвид чи не найкращий в місті.

* * * Барьер языковой * * *

Всего несколько сот ступенек вверх и все оказываются на той же высоте от земли, что и крест на башне Корнякта - она справа с зелёной верхушкой на этой фотографии. Лифтов, к сожалению, нет, но вид поистине самый лучший в городе.

19/04/2018

Традиційна галицька "Хресна хода", що її змалював Ерно Ерб (Erno Erb; 1878(?)-1943). До року смерті чудового львівського маляра варто хіба додати місце - Янівський концтабір.

За зображення великі подяки http://art.lviv-online.com/

* * * Барьер языковой * * *

Традиционный галицкий "Крестный ход", изображённый Эрно Эрбом (Erno Erb; 1878(?)-1943). К году смерти чудесного львовского художника стоит добавить и место - Яновский концлагерь.

За изображение большие благодарности http://art.lviv-online.com/

18/04/2018

До питання про збережені металеві жалюзі на партерових вікнах. Якщо потрапите до Відня, телефонуйте за номером.

* * * Барьер языковой * * *

К вопросу о сохранившихся металлических жалюзи на окнах первого этажа. Ежели попадёте в Вену, звоните по номеру.

16/04/2018

Їжачі улюблені "числівники". Як гадаєте, який це рік? / Любимые Ежиные "числительные". Как думаете, какой это год?

14/04/2018

Якщо передивитись більшість львівських міських хронольоґій, 1806 року у Місті Лева майже нічого не відбувалося: куняла барокова вежа ратуші, яка за двадцять років гучно завалиться; один з мандрівників писав про "чудове і багате місто", де є "академія", величезна бібліотека і "анатомічний кабінет"; врешті-решт, містяни звично шпацерували променадами вздовж річки, тобто теперішнім проспектом Свободи.

Натомість у столиці, у Відні, того року вперше виконано єдиний завершений Скрипковий концерт (оp. 61) 36-річного Людвіґа ван Бетовена. Тож, Їжак вважає, у суботу саме час послухати сей твір, що він розпочинається ледь по-старосвітськи урочистим вступом, який обертається на сумовитий ліричний щем скрипки, а завершується жвавою рондовою частиною. Не надто, щоправда, обнадійливою.

Один з найбільш знаних скрипкових концертів виконаний цьогоріч у Львівський органний зал під орудою Теодора Кухара (Theodore Kuchar). Скрипка - Корі Церовшек (Corey Cerovsek). На відміну від інших сучасних львівських концертових заль, будівля, де здійснено цей запис, 1806 року вже існувала.

* * * Барьер языковой * * *

Ежели поглядеть большинство львовских городских хронологий, в 1806 году в Городе Льва почти ничего не происходило: дремала барочная башня ратуши, громко рухнувшая через двадцать лет; один из путешественников писал о "прекрасном и богатом городе" с "академией", огромной библиотекой и "анатомическим кабинетом"; в конце концов, горожане привычно прогуливались "променадами" вдоль речки, то есть нынешним проспектом Свободы.

Однако в столице, в Вене, в том году впервые исполнен единственный завершённый Концерт для скрипки (ор. 61) 36-летнего Людвига ван Бетховена. Посему, Ёж считает, в субботу самое время послушать это произведение, которое открывается несколько по-старомодному торжественным вступлением, оборачивающимся лирической тоской скрипки, а завершается бодрым рондо. Не очень, правда, обнадёживающим.

Один из наиболее известных концертов для скрипки исполняли в этом году во Львовском органном зале под руководством Теодора Кухара (Theodore Kuchar). Скрипка - Кори Церовшек (Corey Cerovsek). В отличие от других современных львовских концертных залов, здание, где осуществлена эта запись, в 1806 году уже существовало.

https://www.youtube.com/watch?v=sqQZZs5TNtY

Subscribe to our channel and discover Classics! Підпишіться на наш канал, відкриваймо Класику разом! 👉 ✔ http://bit.ly/2ipPqU2 BEETHOVEN Violin Concerto in D...

13/04/2018

Напередодні Першої світової війни у Львові не облишають спроб будувати щось помпезно столичне. І, звісно, варто зважати на велике розмаїття стилізацій - архітектори захоплено бавляться з історією. Схожа пригода сталася з цією "бароковою" кам'яницею, браму якої навіть прикрашають два атлянти Петра Війтовича (Piotr Wójtowycz; 1862-1936 (1938?)). Саме того, що його "Слава" увінчує теперішню Львівську оперу.

* * * Барьер языковой * * *

Накануне Первой мировой войны во Львове не оставляют попыток строить что-либо помпезно столичное. И, конечно, стоит учитывать огромное разнообразие стилизаций - архитекторы увлечённо играют с историей. Именно так вышло с этим "барочным" домом, вход в парадную которого даже украшают два атланта Петра Войтовича (Piotr Wójtowycz; 1862-1936 (1938?)). Того самого скульптора, "Слава" которого венчает нынешнюю Львовскую оперу.

11/04/2018

Так, у прокуратурі (львівській та обласній) нині присутнє це зображення. Тамтешню велику залу прикрашає фриз - смуга панно і горельєфів усім периметром приміщення. Тож це є первісний нарис лише частини тої літерально д о в г о ї композиції, а малював її Фелікс Виґживальський (Feliks Wygrzywalski; 1875-1944). "Фортуна" - саме її ці чоловіки намагаються витягнути з моря. У композиції фризу також є "Сила", "Праця" та "Витривалість", адже ту таки будівлю посідала не лише прокуратура і не лише "міськком партії". У 1907-1910 роках первісний задум мав на меті оздоблення щойно зведеного будинку Торгово-промислової палати. До цієї роботи було запрошено, зокрема, пана Виґживальського - маляра палко закоханого в Італію і море, який впродовж тривалого часу мешкав у Римі.

Власне, більшість львівських оголених "академічних" мистецьких тіл надавалися не лише до того, щоб бути викликом суворим і ретельно вдягнутим містянам, а ще й мали зображати напруження, міць щоденного відтворення цивілізації. Їм ішлося про те, що наше навколишнє згромадження корисних дрібниць день у день твориться зусиллями м'язів і уяви.

Рим та Італія не є випадковими згадками, бо саме там пан Виґживальський придивлявся до праць, приміром, Джуліо Арістіда Сарторіо, який теж малював фризи, зокрема, прикрасив 105 метрами живопису залу у Паляццо Монтечіторіо - італійському парляменті. Аби мати щось до порівняння, одну з Сарторієвих речей Їжак, мабуть, додасть у першому коментарі.

Всі подяки за зображення чудовому ресурсу art.lviv-online.com . Щодо прокуратури Їжак не певен, однак побачити цей і декілька інших ескізів Фелікса Виґживальського вільно у Відділ "Європейського мистецтва 19-21 ст." ЛНГМ на вулиці Стефаника.

* * * Барьер языковой * * *

Да, в прокуратуре (львовской и областной) нынче присутствует это изображение. Тамошний большой зал украшает фриз - полоса панно и горельефов по всему периметру помещения. Словом, тут первоначальная зарисовка всего лишь части той буквально д л и н н о й композиции, а рисовал её Феликс Выгживальский (Feliks Wygrzywalski; 1875-1944). "Фортуна" - именно её эти мужчины пытаются вытянуть из моря. В композиции фриза так же есть "Сила", "Труд" и "Стойкость", ведь то здание занимала не только лишь прокуратура и не только "горком партии". В 1907-1910 годы первоначальный замысел предусматривал украшение только что сооружённого пристанища Торгово-промышленной палаты. К этой работе был приглашён пан Выгживальский - художник пылко влюблённый в Италию и море, который долгое время жил в Риме.

Собственно, множество львовских обнажённых "академических" художественных тел служило не только вызовом для суровых и тщательно одетых горожан, но так же изображало напряжение, твёрдость в ежедневном создании цивилизации. Речь шла о том, что скопище полезных мелочей вокруг нас изо дня в день воспроизводится усилием мышц и воображения.

Рим и Италия - отнюдь не случайные подробности, ибо именно там пан Выгживальский приглядывался к работам, к примеру, Джулио Аристида Сарторио, который так же рисовал фризы. В частности, украсил 105 метрами живописи зал в Палаццо Монтечиторио - итальянском парламенте. Чтоб было с чем сравнить, Ёж, пожалуй, одну из Сарториевых вещей поместит в первом комментарии.

Все благодарности за изображение чудесному ресурсу art.lviv-online.com . Насчёт прокуратуры Ёж не уверен, однако увидеть этот и несколько других эскизов Феликса Выгживальского можно во Львовской галерее искусств. В том её отделе, что на улице Стефаника.

08/04/2018

Оскільки Їжакові повідомили, що нині нічого робити не можна, Їжак саме так і зробить. Тому сьогодні звичайний львівський краєвид.

* * * Барьер языковой * * *

Поскольку Ежу сообщили, что нынче ничего делать нельзя, Ёж именно так и сделает. Поэтому сегодня обыкновенный львовский пейзаж.

07/04/2018

Одна з найдавніших львівських вівтарних композицій, яку датують першою половиною XVII століття, досі прикрашає стіни костелу Св. Марії Магдалини. Згідно припущень, зробив її Войцех (Альберт) Келяр, якого також вважали будівничим історично першої - нині вівтарної - західної частини храму. Якщо гарно придивитись, вільно помітити в цих зображеннях щось спільне із "львівськими містянами" на каплиці Боїмів або із Святим Мартином на Чорній кам'яниці. Отже, попри те, що в італійських містах вже стався Ренесанс, у тогочасному Львові ще залишається середньовічне, майже народне мистецтво.

А "подолати" Середньовіччя намагаються зворушливі скульптурні янголи Яніни Райхерт-Тот, що про неї Їжак вже писав. Хтось з читачів мабуть згадає світлину, де скульпторку зазнімковано у львівській майстерні з макетом цих статуй. Про всяк випадок, посилання на старий допис Їжак залишить у першому коментарі, а побачити все це на власні очі цілком можливо, якщо відвідати Львівський органний зал.

* * * Барьер языковой * * *

Одна из самых старых львовских алтарных композиций, датируемая первой половиной XVII столетия, до сих пор украшает стены костёла Св. Марии Магдалины. Как предполагают, сделал её Войцех (Альберт) Келяр, которого так же считали зодчим исторически первой - ныне алтарной - западной части храма. Если старательно приглядеться, можно заметить в этих изображения определённое сходство со "львовскими горожанами" на часовне Боимов или со Святым Мартином на Чёрной каменице. Словом, вопреки тому, что в итальянских городах уже случился Ренессанс, во Львове тех лет ещё остаётся средневековое, почти народное искусство.

А "побороть" Средневековье пытаются трогательные скульптурные ангелы Янины Райхерт-Тот, о которой Ёж уже писал. Кто-то из читателей возможно вспомнит старую фотокарточку, где скульпторка сфотографирована во львовской мастерской с макетом этих статуй. На всякий случай, ссылку на давнишнюю запись Ёж оставит в первом комментарии, а вот увидеть это всё собственными глазами вполне возможно, посетив Львовский органный зал - Львівський органний зал.

01/04/2018

У Львові завершено відновлення стародавньої кам'яниці на площі Ринок. Оскільки первісний вигляд було випадково втрачено під час робіт, стиль споруди є суттєво покращеним: ефектна руда цегла, витончений ритм сріблястих жалюзі, чергування дерева й металу у прорізах, відсутність скла і елєґанський кут нахилу даху - все, як зазначають експерти, свідчить про належність до особливого ірраціонального галицького постсовєтизму. В оновленій будівлі триває облаштування каплиці, ресторації і підземного аквапарку. До відкриття закладу відбудеться хресна хода.

* * * Барьер языковой * * *

Во Львове завершилось обновление средневекового строения на площади Рынок. Поскольку первоначальный вид был случайно утрачен во время работ, стиль сооружения существенно улучшен: эффектный рыжий кирпич, утончённый ритм серебристых жалюзи, чередование дерева и металла в проёмах, отсутствие стекла и элегантный угол наклона крыши - всё, как отмечают эксперты, свидетельствует о принадлежности к особенному иррациональному галицкому постсоветизму. В обновлённом здании идёт оснащение часовни, ресторации и подземного аквапарка. К открытию заведения состоится крестный ход.

01/04/2018

Око-сонце-троянда - дуже давнє кругле вікно, яке спершу було більш притаманним спорудам поважним, ба навіть священним. Найвідоміші, звісно ж, кольорові вітражні троянди готичних соборів. Замилування старовиною до Першої світової війни особливо зворушливе - це все залізобетонна готика. Так само зворушливим є ставлення до помешкання, яке достоту ототожнюють з храмом: велика троянда у бічному віконному прорізі церкви Святих Ольги та Єлизавети (1904-1911 роки); мала троянда над брамою чиншової кам'яниці (1912 рік).

* * * Барьер языковой * * *

Око-солнце-роза - весьма древнее круглое окно, которое сперва было более присущим сооружениям почтенным, даже священным. Самые известные, конечно же, цветные витражные розы готических соборов. Очарование стариной до Первой мировой войны особенно трогательно - это всё железобетонная готика. Не менее трогательным становится отношение к жилищу, которое вправду отождествляют с храмом: большая роза в боковом оконном проёме церкви Святых Ольги и Елизаветы (1904-1911 годы); малая роза над парадным входом доходного дома (1912 год).

31/03/2018

Суто теоретично неабиякий шматок Львова вільно здобути, якщо йти повз розкоп комунальної служби у середмісті.

* * * Барьер языковой * * *

Сугубо теоретически изрядный кусочек Львова можно раздобыть, ежели идти мимо раскопок коммунальной службы в центре города.

25/03/2018

Хто нарікає на зиму, той не надто ретельно шукав літо у Львові. А воно є і Їжак в цьому переконався. Ся гісторія вельми заплутана, бо ще при кінці XVIII століття пан Іґнаци Цетнер (Ignacy Cetner) утримував в своїх маєтностях чудовий сад. Відтоді та місцина за Личаківським цвинтарем набула назви "Цетнерівка". У ХІХ столітті надбання пана Цетнера занепали, а від 1911 року на тому таки терені існує університетський ботанічний сад, який, на жаль, також був втрачений під час Другої світової війни. Натомість нині охочі мають змогу відвідати Ботанічний сад ЛНУ ім.І.Франка, де в оранжереях, які заввишки 24 метри, температура сягає... навіть понад +25 градусів!

* * * Барьер языковой * * *

Кто ропщет на зиму, тот не слишком усердно искал лето во Львове. А оно есть и Ёж в этом убедился. История тут весьма запутанная, ибо ещё в конце XVIII столетия пан Игнаци Цетнер (Ignacy Cetner) содержал в своих владениях чудесный сад. С тех пор эта местность за Лычаковским кладбищем приобрела имя - "Цетнеровка". В ХІХ столетии достижения пана Цетнера приходят в упадок, а с 1911 года на том же месте существует университетский ботанический сад, который, к сожалению, так же был уничтожен в ходе Второй мировой войны. А сегодня желающие могут посетить Ботанічний сад ЛНУ ім.І.Франка, где в оранжереях, высота которых 24 метра, температура достигает... даже более +25 градусов!

24/03/2018

Львів - це ще й давні традиції мистецького розтину левів.

* * * Барьер языковой * * *

Львов - это ещё и давние традиции художественного расчленения львов.

20/03/2018

Якщо в Вас так само, як в Їжака, безжальний рецидив зимової сплячки, най Вас надихає невсипуща львівська сова, яка пильнує Всесвіт біля брами. Аби підважити її авторитет, варто зазначити, що сова народилася напередодні Першої світової війни, а навколо неї дехто, звісно ж, помітить удавану, однак поважну середньовічну готику, що так подобалася мулярові пану Станіславу, який збудував собі цю кам'яницю.

* * * Барьер языковой * * *

Если у Вас так же, как у Ежа, безжалостный рецидив зимней спячки, пускай Вас вдохновляет неусыпная львовская сова, которая блюдёт Вселенную у подъезда. Чтоб утвердить её авторитет, стоит отметить, что сова родилась в канун Первой мировой войны, а вокруг неё кто-то, конечно же, заметит мнимую, но почтенную средневековую готику, которая была так симпатична каменщику пану Станиславу, построившему для себя этот дом.

17/03/2018

"Музей просто неба". Той випадок, коли Їжак в змозі вимовити про "маленький Париж" і "музей під відкритим небом" з псевдорадянської методички для "екскурсоводів".

* * * Барьер языковой * * *

"Музей под открытым небом". Тот случай, когда Ёж в состоянии произнести о "маленьком Париже" и "музее под голым небом" из псевдосоветской методички для "экскурсоводов".