10/09/2024
Водолікарня Розенталя Калмана в гуцульській оздоровниці Квасах - два століття водолікування.
Цілющі сили природи – мінеральні джерела Закарпаття використовувались з оздоровчою метою більше ніж 500 років, коли стало відомо про лікувальну дію мінеральних «боркутів» краю – сірководневих, кремнійових, лужних, холодних та гарячих, або термальних вод. На смак одні були кислі, солоні, інші солодкі. Про їх чудодійні властивості ходили легенди. Високий ефект від лікування водами зауважили як місцеве населення, так і гості з різних кінців Карпатського краю та сусідніх регіонів.
Протягом багатьох століть населення краю використовувало мінеральні води з оздоровчою метою не лише для пиття, а й для ванн, за які їм слугували дерев’яні корита та звичайні ями. Більш широко мінеральні води почали застосовувати з лікувальною метою в ХVІІ-ХІХ ст., коли розпочалося освоєння курортів.
На Рахівщині, за часів панування Австро-Угорської монархії освоювалася така лікувальна місцевість, як долини річок Чорної, і Білої Тиси. Кісви та Шопурки.
Кваси (тодішня назва села Тіса-Боркут) здавна були відомі за межами краю своїми мінеральними джерелами.
В середині ХІХ століття, за часів панування Австро-Угорської монархії, тут була відкрита примітивна невеличка водолікарня, яка називалася «Буркут» (можливо тому що газована вода «буркоче», або ймовірно від угорського слова «бор» - вино, тобто кисла «винна» вода). На місцевих мінеральних джерелах поправляли своє здоров'я заможні сім'ї з Австрії, Німеччини.
Засновником водолікарні у Квасах, була ймовірно єврейська родина Розенталів. На початку ХХ століття підприємницьку діяльність своїх батьків продовжив їх син - Калман Розенталь (нар. 1872 р. – †1927 р.). На початку 1900-х років, він поступово розширив і вдосконалив квасівські купальні, це вже були два пансіони названі на його честь: Розенталь І і Розенталь ІІ. (останній з яких носив ще назву «Порт-Артур»), які знаходилися на головній вулиці села. Водяні мінеральні купальні в той час мали 10 кабін, в кожній з яких було по дві ванни. Тут щорічно лікувалися і відпочивали від двох до трьох тисяч людей. Сюди приїжджали поважні гості, щоб вилікувати «гостець» (тоді так називали захворювання ревматизмом та запалення суглобів).
Завідувачем одного з пансіонатів в Квасах, з 1923 по 1924 рр. працював емігрант – д-р Люцій Ремігійович Кобилянський (нар. 1855 - † 1941) – український лікар, громадський і культурний діяч, колишній посол УНР в Угорщині.
У 1914 році, Розенталя Калмане було обрано депутатом Марамороського комітату. В цей період, крім двох пансіонів з водолікарнею він також володів корчмою та готелем «Ержибет», які були збудовані неподалік пансіонів з купальнями.
У 20-х роках ХХ ст., уряд Чехословаччини часто переслідував Розенталя Калмана, за проугорські настрої. В 1927 році, на 55 році життя він помирає. Залишилася дружина Розенталь (дівоче Цейхнер) Етела та дочка Фанні. Вони володіли корчмою-рестораном (де всього за 2.50 чеських крони, можна було поснідати, а за 7-8 крон - смачно пообідати) і готелем (ціна за ліжко – 5 крон), а також деякий час продовжували займатися купальнями.
Цікаво, що крім водолікарні Розенталів, у селі деякий час діяла ще одна невеличка приватна купальня (це наглядно підтверджують фотографії тих часів) якою володів місцевий мешканець на прізвище Попович (ім’я невідомо), який відкрив її на своїй присадибній ділянці.
Згодом водолікарню Розенталів у Квасах було націоналізовано Чехословацькою владою. Державна купель на 12 ванн та 20 кімнат діяла для приїжджих з Чехії, Словаччини, Галичини, Молдавії, Польщі до 1939 року.
Наприкінці 30-х років, мінеральні купальні у Квасах поступово почали занепадати. Цими роками, біля лікувального джерела, знаходилася тільки стара маленька дерев’яна будівля, лазні з чотирма кімнатами для купання у дерев’яних ваннах, а поруч новозбудована лазенська будівля, біля якої туристичний готель (20 кімнат з 50 ліжками). Протягом 40-х років, купальні не діяли. І тільки в середині 50-х років ХХ ст. коли геологами були розвідані і досліджені нові мінеральні родовища і джерела, розпочалося поступове відродження водолікування на Рахівщині.
В 1956 році Рахівський лісокомбінат на нових свердловинах побудував у Квасах першу за радянських часів водолікарню на Рахівщині на 5 ванн, для лікування робітників підприємства.
А вже у 1958 році квасівська водолікарня працівників лісової промисловості з кількістю 100 санаторних місць, була передана Закарпатській раді курортів і стала пансіонатом санаторного типу та віднесена до курорту місцевого значення.
Після реконструкції в липні 1975 року пансіонат почав працювати цілорічно. З січня 1977 року - постановою Центральної ради з управління курортами профспілок був перейменований в санаторій «Гірська Тиса».
У липні 2008 року санаторій «Гірська Тиса» як оздоровчо-лікувальний комплекс (але вже як приватний) відновив свою роботу після капітального ремонту, який дав можливість надавати відпочиваючим відмінні умови для комфортного відпочинку і ефективного оздоровлення в Карпатах, який діє по сьогодні.
Найбільш близькі за складом аналоги «квасним» водам із вмістом миш'яку санаторію у Квасах - є лише на французькому курорті Ля-Бурбуль, у Німеччині, на Камчатці та на острові Сахалін.
Джерело дослідження : Василь Попович
#Кваси
#водолікування
#карпати
#гори
#буркут
#мишяковиставода
