27/07/2023
・・・
Лелека, бусол, бусько, чорногуз.
За однією з легенд, лелека — птах Божий. Це янгол, якого Господь покарав за непослух. Бог доручив йому втопити в болоті мішок, наказавши не розв'язувати та не заглядати до нього. Але не втримав янгол своєї цікавості, заглянув у мішок, і звідти миттєво повистрибували жаби, повилазили ящірки, гадюки та всяка нечисть. Розгнівався Господь на янгола і перетворив його на лелеку білого — як знак того, що це Божий птах, але наклав чорну латку — як знак того, що він покараний. І досі ходить лелека по пасовищах та болотах і визбирує те, що розгубив.
За іншою ж кажуть, що то чоловік, який покинув батьківщину Україну у пошуках кращої долі, та так зморився від туги і бажання повернутись додому, так молив Господа, що той перетворив його на птаха. І літає лелека до теплих країв, та завжди повертається до Батьківщини. І каже «укру-укру», бо не може вже сказати «Україна», хоч і тужить за нею, де б не був.
Кажуть Бусол ніколи не зробить гнізда над домівкою нечесної, поганої людини. І не сяде в своє гніздо, як у хаті горе. Лелеки вірні птахи, і як хтось із пари загине, то інший на все життя залишається один.
Різні є легенди про птаха, але є в них щось споріднене. То може й не дивно, що лелеку називають символом України. Бо не можемо і не жадаємо покинути нашу Україну, а як поїдемо кудись, то все тужимо. Бо найкращі з нас мають визбирувати по лукам, болотам і полям рідної землі всіляку нечисть, що мали невдачу випустити з мішка. Як би там не було, лелека — то птах Божий, птах, який завжди потрапляє у вирій.
Тож назва нашого будиночку до нас не прийшла, а прилетіла і сіла на наш дах.
