07/01/2022
2022 рік ми почали з міні експедиції на гору Казбек. Чому саме взимку? А чом би й ні. В літній сезон на горі так багато народу що іноді розминутися на вершині важко, а от взимку зовсім інше діло.
Маршрут ми вибрали східним кулуаром, який більш відомий як 3Б. Чому саме цей маршрут? Взимку сніг та лід на ньому стабільний, на відміну від літнього сезону, та і сам маршрут набагато цікавіший за класичний.
Чому міні експедиція? Тому що коники взимку не ходять, все довелося нести на своїх спинах, так як готувалися до найгірших умов, то провіанту зі спорядженням виявилося багато.
Далі коротко розкажемо про наші кроки які привели до успішного сходження:
- 28.12.2021 ми прилетіли в Тбілісі та одразу поїхали в гірське селище Степанцмінду. По дорозі роздобули газ.
- 29.12.2021 в нас був днем підготовки. Ми прогулялися до гергетської церкви щоб роздивитися початок підходу, основне що нас цікавило це кількість снігу. Також докупили продуктів, спакували рюкзаки та заповнили внутрішні резерви грузинськими наїдками.
- 30.01.2021 рано вранці під’їхали до вищезгаданої церкви та вирушили в сторону гори. В цей день ми планували піднятися до притулку Alti hute і біля нього заночувати в наметі. Наш план вдався, снігу будо мало і ми швидко добралися до місця ночівлі. Так як було ще трохи часу в запасі, то в голові проскочила думка може б то і до метео одразу дійти, але швидко заспокоїли свої амбіції і вирішили більше часу приділити відпочинку. Ніч в наметі запам’ятається всім)
- 31.12.2021. Без поспіху піднялися на метеостанцію. Там вже були двоє поляків, яких ми бачили днем раніше, уже старший дядько Діма із Тбілісі та не молодший за нього Сергій з Мінська. Сергій це людина яка потребує окремої історії. Його ми зустріли ще в перший день підйому, йому було настільки важко йти, що він віддав нам всі свої продукти, які ми принесли на метеостанцію. Він був в джинсах замотаних скотчем, із спорядження мав спальник, пуховий плащ та снігоступи. А ще він хотів піднятися на вершину. Довелося нецензурними словами переконати його в необхідності спуску в село.
- 01.01.2022. Прокинулис рано-вранці після тихої нічної зустрічі Нового Року та сходили для акліматизації на вершину Орцвері. По дорозі зустріли трьох людей з Франції, які день перед тим зробили невдалу спробу штурму вершини Казбеку. Коли ми повернулися на метео, то всередині вже тусила немала інтернаціональна компанія.
- 02.01.2022. В нас був вихідним днем. Погода почала псуватися, здійнявся сильний вітер. Весь день провели на метео. На наступний день планували сходження, але прогноз погоди змінив наші плани.
- 03.01.2022. Так як на найближчі дні покращення погоди не прогнозувалося, вирішили спуститися в Степанцмінду для відпочинку, поновлення запасу продуктів та газу.
- 04.02.2022. З поновленими запасами піднімаємося на метеостанцію.
- 05.02.2022. Підійшли по маршруту максимально вгору, до того місця де потрібно зв’язуватися, роздивилися маршрут та залишили на тому місці мотузки, щоб при сходженні було менше нести. Швидше лягли спати, щоб набратися сил перед сходженням.
- 06.01.2022. На цей день був хороший прогноз погоди, тому ми навіть не сумнівалися і продовжили втілювати в життя наш план. Ще затемна піднялися раніше протоптаною стежкою по нашому маршруту. Зв’язалися мотузкою та порямували далі вгору. Тріскучий мороз стимулював рухатися швидше, але старалися контролювати темп, щоб передчасно не втомитися. Зі сходом сонця стало тепліше. Боротьба зі снігом плавно переходила в боротьбу зі стрімким льодовим схилом. Висота також про себе нагадувала, від чого наша боротьба легшою не ставала. З горем пополам вилізли на перед вершинний гребінь, трохи відпочили і вже неспішним темпом доповзли маленькими кроками до вершини. Відчуття ейфорії швидко наповнило наші голови. Ми ніби стояли над всім світом, навколи себе ми бачили лише гори, безліч гір і темно синє небо над головою, в якому яскравими хвилями майорів жовто-блакитний прапор… Холодний вітер швидко видув з наших голів ці прекрасні відчуття і ми почали спуск до метеостанції вже по класичному маршруту. По дорозі перестрибнули кілька тріщин і вже були на довгій косій стежці до перевалу. Тепле та приємне зимове сонце перед тим як зайти за горизонт ще встигло добряче нас підігріти. Наші тіла наповнились теплом і знов зявилося відчуття ейфорії від усвідомлення того, що ще кілька хвилин тому ми стояли на самісінькій вершині прямо під небом. Втома трохи притупила відчуття піднесення і ми помало та впевнено йшли далі. До Метеостанції добралися ще за світла. Нас зустріли вітаннями, всі перепитувати чи дійсно ми були на вершині. Бо поляки та французи в той день пробували підніматися класичним маршрутом, але льодові тріщини їх зупинили. Наші ранішні сліди від метеостанції йшли на північ, а прийшли ми з заходу, тож інакше як через вершину подолати такий шлях було важко. По поверненню на кухню ми побачили що пропала частина нашої їжі, переважно всякі смаколики та сосиски, ми звичайно голодні не залишилися, та й не обіжалися ні на кого, може комусь ця їжа була потрібніша ніж нам. Випили за наше сходження соку з консервованих ананасів та порадували себе рештою вмісту жестянки. Гречка з квасолею добре заходила без всяких добавок і заміняли нам дванадцять страв святвечірнього столу. Втомлені та щасливі пішли спати. Лише в спальнику мож було зігріватися і відпочивати одночасно.
- 07.01.2022. Прокидання, збирання, доїданя вчорашньої гречки і бігом вниз, в Степанцмінду. В селі зайшли в кафе, де добряче відїлтся хачапурями, та напилися лимонадами. Далі довга дорога в Тбілісі, нарешті душ. Трохи часу для вечірньої прогулянки містом, остання спільна вечеря та перші прощання. Mari Chka покинула нашу компанію, в неї вночі літак. Андрій Пришляк та Andrii Palyha не стали боротися з втомою та пішли відсипатися а Іван Бандрівський дописує цей пост для вас.
Завіса.