04/02/2022
Тевтонські рицарі й віруючий ведмідь
Про панувавання Тевтонського ордену в польськый Померанії, Вармії та Мазурах нагадують середньовічні готичні замки. Хоча це почалося понад 700 років тому, ми все ще можемо знайти ці величні споруди або вже тільки їхні сліди. Парадоксально, але більшість із цих будівель були повністю або частково розібрані не поляками, а прусським урядом після першого поділу Польщі. Хазяйновиті прусаки ставилися до них як до джерела цінного будівельного матеріалу. Лише епоха романтизму з його інтересом до Середньовіччя зупинили цей процес, який зачепив навіть Мальборк.
Замок у Гневі Gniew німецькому Mewe найбільша крижацька фортеця на лівому березі Вісли, що дозволяла контролювати рыку та сухопутний шлях до портыв Гданська-Данцига та Ельблонгу-Ельбінгу. Як і більшість поселень, з’явилося воно ще до приходу тевтонців на бурштиновому шляху, яким мандрували купці стародавнього Риму до Балтійського моря. З 10 по 12 століття на місці Гнева та навколо нього жили пруси.
у 13 столітті поселення Гнев разом із землею було передано тевтонським лицарям. Ченці-лицарі швидко приступили до побудови чотирикутного замку. Якщо перед вашими очима постає щось схоже на побудову єгипетських пірамід з тисячами рабів і наглядачами, то ви помиляєтесь в обох випадках. Здебільшого і піраміди, і тевтонські замки будувалися вільними людьми. Kommandeur командор замку укладав контракт на виконання конкретних будівельних робіт зі спеціалізованими ремісничими майстернями, як правило, з великих прусських міст. Щоправда деякі найпростіші земляні роботи та транспортування виконували піддані. Як правило, процес будівництва розтягувався на кілька етапів. Перший передбачав будівництво стін по периметру та головної вежі, а також будівель, що складали підвали та перший поверх, де розташовувалися: церква, капітула, трапезна, гуртожитки, лазарет. Як тільки територія була під охороною й прибутки дозволяли будівельні роботи продовжувалися і могли тривати до тридцяти-п’ятдесяти років.
Під час Великої війни і виграної Грюнвальдської битви в 1410 році в Гневі на кілька місяців польські війська з’явилися. Остаточно місто і замок відійшли полякам після нещасливої для тевтонців тринадцятирічної війни і другого торунського миру. Гнев став резиденцією старости. Зусилля старост, розвиток вільного судноплавства на Віслі та мир привели до поступового розвитку Гнева.
Під час війни зі Швецією у 1626 р. шведи на якийсь час захопили Гнев. Саме під стінами міста відбулася битва, відома як «битва двох Ваз», яка закінчилася перемогою військ шведського короля, реформатора і полководця Густава Адольфа. Причини конфлікту - у тому що польський король Сигізмунд III хотів сісти однією дупою на два престоли. Але монарх-католик зовсім не влаштовував протестантів-шведів, які обрали нового «свого» государя. Битва під Гнівом тривала три дні. Головний козир поляків — гусарські корогви не спрацював. Шведи не захотіли виконувати роль шматків м'яса на піках польських гусарів і методично, сховавшись за кілками та ровами їх розстрілювали з мушкетів та гармат. Ця битва стала другою великою поразкою польських гусар — уроком від Густава Адольфа і дбре вишколеної шведської піхоти.
Уже в місті біля готичного парафіяльного костелу святого Миколая зберігся свідок тих подій: бронзовий ведміль Мацюш Miś Maciuś й валун із відбитком ведмежої лапи. Хоча він дещо і нагадує брюсельського хлопчика, але зайнятий трохи іншим. Більшість жителів міста вирушили на поле Гневської битви, а дзвони в костелі св. Миколая марно били, скликаючи вірних на месу. Усі подалися, хто воювати, хто заробляти, хто мародерствувати (це вже як поведеться). Замість людей до храму прийшли тварини з навколишніх лісів, налякані гуркотом і гомоном бою. Здається, тільки у переляканих тварин і вистачило глузду просхати у бога миру та тиші. Їх очолив ведміль Мацюш. Кажуть, якщо прогулятися між стінами церкви та будинками можна почути як муркоче ведмідь. Щось ми були дуже вже голодні й мурчали тільки наші животи.
Гневським старостою був князь і великий канцлер Литовський Альбрехт Станіслав Радзивілл – власник Олики, де він спорудив найбільший на Волині костел святої Трійці. Олицький бароковий храм прикрашають рельєфні фігури Богоматері й Бога-Отця та скульптурні постаті святих Петра, Павла, Войцеха, Станіслава. Два останні були небесними покровителями канцлера, котрого навколішках зображено перед св. Станіславом. У Радзивіла були особливі стосунки з сусіднім Пясечно, де його дружина була зцілена. Там існував культ діви Марії, де відбувалося багато чудес.
Шведська армія знову з’явилася під Гневом у 1665 році. Штурм міста і замку завдав великої шкоди. Через рік місто відвоював переможець козацько-московитських військ під Чудновом гетьман Єжи Себастьян Любомирський. У підвалі замку тримали військовополонених шведів. Вони вирішили організувати втечу і виламали стіни і, можливо, їм би вдалося стати вільними. Проте замість вулиці вони потрапили у винний льох. Думки про волю зменшувалися, чим більше пилося вина. Охорона теж, напевно, незадовго перед цим прикладалася до цього ж джерела, бо дуже довго не могла виявити втікачів. Любомирський хотів покарати втікачів, але вони заявили, що пили виключно за здоров’я його милості гетьмана. Магната це так розвеселило, що простив їх наміри.
Наступним старостою Гнева став гетьман Ян Собеський у майбутньому переможець турків під Віднем і славний король Польщі. Він відбудував місто, а заодно й побудував палац, для своєї коханої дружини Марисеньки, що зберігся до наших днів.
У результаті Першого поділу Польщі в 1772 році Гнєвське і Гданське Помор'я були включені до складу Пруссії і отримали офіційну назву Меве. Замок багато разів змінював своє призначення. Встиг побути і зерносховищем, і тюрмою. Під нові ролі робилися серйозні перебудови, сліди яких і зараз можна побачити.
Наполеонівські війни стали надією на повернення до Польщі. У цей час після поранень генерал Ян Генрик Домбровський чотири місяці перебував у Гневі на лікуванні. Це його подвиги оспівані у Гімні Польщі, що відомий як «Мазурка Домбровського». Важко заперечувати вплив Jeszcze Polska nie zginеla на текст і метр вірша Павла Чубинського Ще не вмерла Україна.
Найбільша небезпеку фортеці принесли не вороги, а Вісла. У 1822 році в результаті регулюючих робіт на Віслі її течія була відсунута від міста, що врятувало від змиву замкову гору. Під час робіт зі стабілізації та зміцнення ґрунту були знайдені таємничі кістки чи то драконів, чи то динозаврів, шерстистих носорогів і китів.
Після Першої світової війни Гнев повернувся до Польщі, шоб у 1921 році згоріти у полумї великої пожежі. Адже цегляні в замку лише стіни, а дерев'яні перекриття добре горять.
У замку і сьогодні вирує життя: тут є готель, ресторан і хостел. Судячи зі стану замку – це найкраще, що може чекати більшість історичних будівель, якщо їх хочуть врятувати. На жаль, як виявилося, ви не можете відвідати цей тевтонський замок самостійно. Огляд можливий тільки з гідом.
Не менш цікавіше за замок старе місто із збереженими залишками міських мурів, середньовічним просторовим плануванням вулиць невисокими кам'яницями та розташованою у центрі площею ринком і ратушею. Тут і зараз по суботах збираються ринок, на якому ми і вгамували уже не мандрівний, а справжній голод польською домашньою шинкою і ковбасами.
