КЗ Олешківський краєзнавчий музей

20/02/2023

Сьогодні Україна вшановує пам'ять Героїв Небесної Сотні, які ціною власного життя відстояли майбутнє нашої держави.

Саме в ці дні під час Революції гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піка. Із 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого від поранень померло ще понад 20 протестувальників. Усі вони увійшли до меморіалу борців за українську незалежність – до Небесної Сотні.

Мабуть, немає українця, який не пам’ятав би ті криваві події, які проходили 2013-2014 роках. Для нас вони стали справжнім зламом у свідомості, адже до цього в Україні жодні народні протести не мали кривавої розв’язки. Від перших куль силовиків мітингувальники загинули ще наприкінці січня 2013 року, але саме 18-20 лютого 2014 відбулося найгарячіше протистояння в центрі Києва. Тоді близько сотні мітингувальників загинули, віддавши своє життя за споконвічне бажання нації – мати демократичну, вільну та розвинуту країну. Загиблих назвали «Небесною сотнею», а 20 лютого запровадили день пам’яті Героїв Небесної Сотні. По суті у цей день і почалась війна, яка і досі триває.

105 Героям Небесної Сотні посмертно надано звання Герой України, а троє іноземців – громадянин Білорусі Михайло Жизневський та громадяни Грузії Зураб Хурція і Давид Кіпіані – посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

17 лютого 2021 року Верховна Рада визнала Революцію гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи.

19/02/2023

Сьогодні відзначається День Державного Герба України. Саме 19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила своєю Постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті — національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба.

Малий Державний герб – один із державних символів України нарівні з Конституцією, прапором і гімном. Зображення герба розміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках
державних установ.
Вже багато століть герб єднає українців та надає сил. Український тризуб уособлює для нас зв’язок поколінь, прагнення українського народу до власної державності, соборності та незалежності.

Вітаємо українців із цим визначним днем! Будьмо гідними нашої історії !

14/02/2023

День святого Валентина - найромантичніший свято! У всьому світі його відзначають як день любові: хлопці та дівчата, чоловіки і жінки обмінюються валентинками- вітальними листівками у формі сердечок. Ця традиція з'явилася дуже давно, ще в VII столітті. А ось як саме вона з'явилася?

Існує безліч легенд. Валентин, за версією католицької церкви, дійсно зцілив сліпу дівчинку - дочку сановника Астерія. Астерий увірував у Христа і прийняв хрещення. Клавдій після цього наказав стратити Валентина. Тобто Валентин постраждав за віру, а тому і був зарахований до лику святих.

Більш романтична інша легенда. У 269 році римський імператор Клавдій II заборонив своїм легіонерам одружуватися, щоб сім'я не відволікала їх від військових справ. Але знайшовся єдиний у всьому Римі християнський проповідник Валентин, який співчував закоханим і намагався їм допомогти. Він мирив посварених коханих, складав для них листи з зізнаннями у коханні, дарував квіти молодому подружжю і таємно вінчав легіонерів - всупереч закону імператора.

Клавдій II, дізнавшись про це, наказав схопити священика і кинути його у в'язницю. Але і там Валентин продовжував творити добрі справи. Він закохався в сліпу дочку свого ката і зцілив її. А сталося це так: перед стратою молодий священик написав дівчині прощальну записку з поясненням в любові, підписану: «Від Валентина». Отримавши цю звістку, дочка тюремника прозріла. Валентина стратили 14 лютого 269 року. З цих пір люди відзначають цей день як свято закоханих.

Через двісті років Валентина проголосили Святим покровителем всіх закоханих. Всесвітній свято освідчень тепер відзначається повсюдно. А в пам'ять про листі, написаному Валентином своєї коханої, 14 лютого закохані дарують одне одному листівки - валентинки. Згідно традиції, їх не підписують, а почерк намагаються змінити: вважається, що чоловік повинен сам здогадатися, хто надіслав йому валентинку. Крім валентинок у цей день чоловіки дарують своїм коханим квіти, найчастіше червоні троянди.

Згідно з закордонним народним казкам, саме в цей день усі птахи вибирають собі пару. А ще існує повір'я, по якому перший чоловік, що зустрів дівчині 14 лютого, повинен стати її «Валентином», навіть якщо він їй не дуже сподобається.

Поступово День святого Валентина з католицького свята перетворився на світський. Його люблять чоловіки і жінки, хлопчики і дівчатка. Це свято відзначають із задоволенням, хоча він не значиться в календарі серед офіційних свят.

В Україні День святого Валентина почали відзначати порівняно недавно - десь в кінці минулого століття. Причому в цей день всі вітають не тільки своїх коханих, але й друзів. Адже це прекрасний привід побажати друзям любові і щастя! До речі, у Фінляндії цей день святкується дійсно не тільки як День закоханих, але й як День друзів!

Як у різних країнах святкують День святого Валентина
Майже у всіх країнах в День святого Валентина прийнято дарувати коханим подарунки і валентинки. А ще в цей день люблять влаштовувати весілля і вінчатися. Але потрібно відзначити, що День святого Валентина популярний все-таки не скрізь. Наприклад, в Саудівській Аравії це свято взагалі заборонений. В країні навіть існує спеціальна комісія, яка ретельно стежить за тим, щоб День закоханих ніхто не відзначав.

Америка

На початку XIX століття у американців з'явився звичай - у День святого Валентина дарувати коханим фігурки з марципана. А марципани в ті часи вважалися великою розкішшю! І ще у американських дітей у цей день прийнято дарувати подарунки хворим і самотнім людям.

Англія

В Англії раніше вирізали дерев'яні «ложки любові» і дарували їх своїм коханим. Їх оздоблювали сердечками, ключами й замковими щілинами, що символізувало: шлях до серця відкритий.

Є дуже гарна легенда про те, як Афродіта наступила на кущ білих троянд і зачервонила троянди своєю кров'ю. Так з'явилися червоні троянди. Вважається, що родоначальником традиції дарувати коханим саме червоні троянди виступив Людовик XVI, який підніс такий букет Марії-Антуанетті.

Ще в Англії є повір'я - перший чоловік, якого побачиш в цей день, і є твій суджений. Тому незаміжні дівчата стають в цей день раніше і біжать до вікна - видивлятися судженого.

Франція

У День закоханих французи проводять різні романтичні конкурси. Наприклад, дуже популярний конкурс на найдовшу серенаду - пісню про кохання. А ще саме у Франції вперше було написано послання-чотиривірш. І звичайно, прийнято дарувати в цей день коштовності.

Японія

Це свято в Японії святкується з 30-х рр. минулого століття. Цікаво, що в Японії День святого Валентина вважається виключно чоловічим святом, тому подарунки на це свято дарують в основному чоловікам, як правило, шоколад (в основному у вигляді фігурки святого Валентина), а також всілякі одеколони, бритви і т. п. І якщо жінка подарувала чоловікові таку шоколадку, то рівно через місяць, 14 березня, він підносить їй подарунок - білий шоколад. Так що 14 березня у японців знову настає свято, яке називається «Білий день».

А ще японці проводять конкурс на найгучніше і яскраве любовне послання. Юнаки та дівчата вилазять на поміст і звідти кричать про свою любов.

Польща

Поляки цього дня проявляють свою релігійність і по можливості відвідуютьПознанську метрополію, де, якщо вірити переказам, покояться мощі Святого Валентина. Поляки просять у Валентина допомоги і благословення і усім серцем вірять, що він пошле їм справжнє кохання або ж допоможе зберегти те, яке вони вже мають.

Італія

В Італії День Святого Валентина називають «солодким днем» — от і дарують закохані один одному смачні солодкі подарунки. І тільки спробуй явитися цього дня до своєї милої без подарунка!..

Данія

А датчани, виявляється, романтики ще ті!..) Вони готуються до свята заздалегідь: обирають найгарніші квіточки білого кольору, засушують їх, а у святковий день відправляють такий романтичний подаруночок своїй коханій.

Саудівська Аравія

А от в Саудівській Аравіїсвяткувати День закоханих—заборонено! Уяви собі: в цей день суворо забороняється продавати плюшевих ведмедиків, сердечка, червоні троянди та інші традиційні для цього свята подарунки.(

На щастя, ми живемо в Україні, а у нас святкування Дня закоханихне те що не заборонено, а навіть заохочується! Тому зі святом усіх!

Святкуйте, вітайте, даруйте подаруночки!)

Інформація отримана з джерел інтернету

11/02/2023

Від щирого серця вітаємо з днем народження Кузьміна Юрія Григоровича! Краєзнавця, архіваріуса та члена козацького товариства «Херсонська Січ».Бажаємо Вам міцного здоров'я , наснаги , щастя та мирного неба !
Дякуємо Вам за плідну співпрацю у напрямку дослідження українського козацтва та історіі рідного краю !
З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ !

31/01/2023

19 січня виповнилося 110 років від народження першого українського олімпійця ІВАНА СОТНИКОВА з Олешок .
Іван СОТНИКОВ
Майстер спорту СРСР з веслування

Народився 19 січня 1913 році в м. Цюрупинськ Херсонської області.

Спортивне товариство – «Спартак» (тренер – О.Григор’єв)

Спортивна кар’єра

1950 - чемпіон міста Херсон

1951 - чемпіон України

1952 - чемпіон СРСР

1952 – учасник Олімпійських ігор (байдарка-одиночка, 10000 м; 48.36,8 - 7-е місце)

Досягнення
П’ятиразовий чемпіон СРСР, багаторазовий чемпіон України з веслування на байдарці-одиночці на 10 000 м.

Після кар’єри
Закінчивши спортивну кар'єру, він деякий час працював тренером, хоча мав усього два класи освіти. Багато зробив для популяризації веслування в області.

Помер у 2004 році.

Іван Сотников - учасник Великої Вітчизняної війни , кулеметник 4-го Українського фронту, санітар роти автоматників, нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, медалями «За відвагу», «За перемогу над Німеччиною» та багатьма ювілейними медалями.


ЖИТТЯ ДО ГЕЛЬСІНКІ. ВІД СОЛДАТА ДО СПОРТСМЕНА
У Стародавній Греції до Олімпійських ігор не допускали воїнів і представників робітничих професій. Вважалося, що вони витриваліші і сильніше, тому іншим джентльменам змагатися з ними буде важко. Сотников з такими жорсткими правилами згоден. Хоча, якби народився в той час, змагатися і сам з цієї ж причини не зміг би: його, простого роботягу, на Олімпіаду 1952 року взяли, що називається, з вулиці.

- А справа була ось як, - воскрешає в пам'яті подробиці того часу перший український веслувальник-олімпієць. - Повернувся з війни у 1946-му- дому немає, розбомбили фашисти, дружина і троє діточок голодують. Розпустив я на шматки трофейний парашут, відніс його на базар: баби налетіли, на спідниці стали брати. На виручені гроші я купив дошки і вирішив майструвати шаланду. Пилю шпангоути з восьмирічною донькою, а вона плаче: «Не можу, важко!». Терплю, вмовляю: мовляв, тато тебе першої покатає. А потім став торговок з Цюрупинська в Херсон возити: кожна по 20 кошиків помідорів тягне. Завантажуючи тонн п'ять і качаю м'язи. Пливу я по річці, а тут спортсмени балуються - ну і давай я з ними наввипередки. Одного разу у байдарочників проходили змагання, призи переможці отримали відмінні: черевики, полушубки. Це ж, думаю, скільки мені народу з вантажем потрібно перевезти, щоб купити таку обновку. А тут тобі все даром. І вирішив спробувати, взяти участь...

Довгий і потужний гребок при першому ж старті забезпечив жартівнику перевага, що відразу ж привернуло до нього увагу тренерів. Але від пропозиції займатися спортом професіонально самородок відмовився: мовляв, баловство все це. Проте в змаганнях продовжував брати участь - отримувати призи йому подобалося.

- Мені відразу не сподобалися байдаркові весла, - розповідав Сотников. - Одне тягне, інше в цей час воду на тебе кидає, гальмує - на шаланді у мене весло більш грамотний буде. Став думати, як їх переробити. І придумав: зняв будинку гардину, в трубці закріпив лопать під кутом 90 градусів, і вона перестала чинити опір повітрю. Теоретично все було зроблено правильно, а на воді нічого не виходило, і байдарка перекидалася. Чотири дні мучився, додому приходив мокрий, дружина пиляла за зіпсовану гардину - ну, життя вже не радий. А на п'ятий раптом все вийшло. Незабаром і змагання чергові приспіли. Я повигравав призи на всіх дистанціях, додому приніс вчу різних обновок. Дружина після цього пробачила мене за невелику розорення в будинку.

Цікаво, що за кілька років праці на свої вантажній фурі, доставляючи господарок з Цюрупинська до Херсона, від пороку серця, який у нього був, не залишилося і сліду. Говорять, завантажував свою величезну посудину по самі борти, тонн по 5-6 брав, та ще й ганяв її зі швидкістю моторки туди-сюди до десяти разів за день.

ЖИТТЯ ДО ГЕЛЬСІНКІ. ШЛЯХ ДО ОЛІМПІАДИ
Шлях Сотникова до Гельсінкі вийшов доволі швидким. Веслуванням Сотников почав займатися в 1948 році, в 35 (!) років. Захищаючи спортивну честь Херсонщини на республіканських змаганнях на байдарці, які проходили в Києві в червні 1949 року, він на дистанції 10000 метрів виборов почесне звання чемпіона. За два роки Сотников став чемпіоном України і в 1951 році на змаганнях, що проходили в Херсоні. Це, до речі, були перші змагання такого високого рівня, що проводилися в цьому місті після Великої Вітчизняної війни. У тому ж році Сотников брав участь і у чемпіонаті СРСР з веслування. Він показав другий час на дистанції 10000 метрів, за що і був нагороджений срібною медаллю.

В 1952 році, ставши чемпіоном СРСР, він завоював право стартувати на ХV Олімпійських ігор у Гельсінкі.

ОЛІМПІАДА
«12 липня 1952 для участі в Олімпійських іграх прибула велика група радянських спортсменів, у тому числі легкоатлети, гімнасти, веслярі і плавці. На вокзалі їх зустрічали представники Фінської олімпійського комітету, спортивна громадськість, численні фінські та зарубіжні журналісти, а також посол Радянського Союзу в Фінляндії В. З. Лебедєв і відомий спортивний діяч Фінляндії Віктор Смедс», написала у своєму короткому повідомленні всесоюзна газета «Ізвестія».

Учасником ХV Олімпійських ігор у Гельсінкі у складі збірної Радянського Союзу був і херсонець Іван Сотников.

Виступаючи з травмованою рукою на байдарці-одиночці на дистанції 10000 м, зайняв 7 місце з часом 48.36,8, поступившись фінну Стрьомбергу 1 хв. 14 сек. Тоді йому було майже сорок років:

- Мені випало велике щастя - захищати спортивну честь Радянського Союзу на таких високих змаганнях, - розповів олімпієць газеті «Наддніпрянська правда» за кілька днів після повернення з Фінляндії. - Ця подія залишиться в моїй пам'яті на все життя. На змаганнях у Гельсінкі ми зустрічалися з найсильнішими спортсменами світу. У впертій боротьбі нас надихала любов до своєї Батьківщини, де мільйони трудящих уважно стежили за нашими успіхами. Виступи радянських спортсменів супроводжувалися величезною симпатією безлічі глядачів, а кожна перемога сприймалася ними як радісна подія».

- Радянські спортсмени вперше потрапили на Олімпійські ігри, - розповідав Сотников. - Ніхто не очікував, що наша країна братиме участь в змаганнях з усіх видів спорту, передбачених програмою Ігор. Виняток становив лише хокей на траві, але він у нас тоді не практикувався. А вже про те, що ми складемо конкуренцію американцям, мова взагалі не йшла. Проте незабаром все зарубіжні газети рясніли заголовками: «Совєти показали себе на Олімпійських іграх як найкраща нація в світі». Ми завоювали 106 медалей, 38 з них золоті, а за кількістю очок, набраних в загальнокомандному заліку з усіх видів спорту, зрівнялися з Америкою. До нас змінювалося ставлення прямо на очах: СРСР стали визнавати як велику державу. Про веслування скажу окремо. Цей вид вважався класичним англо-американським спортом, і раптом селянин з якогось Цюрупинська на байдарці-одиночці ганяється нарівні з найсильнішими стаєрами світу! Всі були в шоці!

- Ми жили тоді за «залізною завісою» і розуміли, що і в Отаніємі, де зупинилася наша команда, цю завісу ніхто не посміє підняти. І раптом без відома керівництва до нас на вогник нагрянули американські веслувальники. Я тоді придумав оригінальне весло: зняв вдома гардину, закріпив на ній лопасть під кутом 90 градусів, і ця вивернута конструкція перестала різати повітря. У американців мій винахід викликало величезний інтерес, вони крутили весло, цокали язиками, схвально поплескували мене по плечу, замальовували конструкцію. Ми з хлопцями майже не сумнівалися, що після цього візиту нас усіх в наручниках відправлять до Сибіру. Надовго запам'ятає свою чортову гардину, невесело жартували спортсмени. Слава Богу, все обійшлося. Зізнатися, мене це втішило більше, ніж спортивні результати.

ПІСЛЯ ГЕЛЬСІНКІ
Сотников був людиною з міцним характером, про що яскраво свідчить події чемпіонату СРСР 1956 року. Тоді за 300 метрів до фінішу в нього прямо на дистанції розійшлися апендицитні шви. Сотников, стиснувши зуби, закінчив заїзд, але більше в змаганнях не виступав і пішов зі спорту. Закінчивши спортивну кар'єру, він деякий час працював тренером, хоча мав усього два класи освіти. Багато зробив для популяризації веслування в області.

ЖИТТЯ ПІСЛЯ СПОРТУ
Після закінчення кар’єри Іван Сотников влаштувався на роботу в морському порту і щасливо жив з сім'єю, де виховувалося троє дітей. А ось у віці за шістдесят чоловік лихий попутав. Сивий красень закохався ... в 25-річну сусідку! І хоча любовна історія тривала недовго - надто велика різниця у віці, і до сім'ї спортсмен вже не повернувся. На той час він отримав в Херсоні однокімнатну квартиру на десятому поверсі. Посидівши в ній деякий час один-єдиний, він продав своє житло і оселився у маленькому будиночку на безлюдному острові у плавнях річки Конка. Рідня думала, поживе старий на природі рік-другий і повернеться в місто. Але вийшло так, що він прожив там цілих 28 років! І тільки в останні чотири роки свого життя він повернувся на «велику землю» і оселився у дочки.

Після смерті Івана Сили його будинок-мазанка на безлюдному острові в плавнях на річці Конка продовжує «жити» своїм самотнім життям. Іноді влітку там зупиняються закохані парочки і шукачі пригод…

Саме тут після Великої Вітчизняної війни він уперше взяв у руки спортивне весло. І до кінця своїх днів не втрачав оптимізму й життєлюбства. Журналісти, що любили бувати у діда Івана, охрестили легендарного спортсмена «самим заслуженим Робінзоном України»

29/01/2023

29 січня - День пам’яті Героїв Крут
Бій під Крутами для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
29 січня 1918 року близько 500 українських воїнів: курсантів і студентів - стримали наступ на м. Київ майже чотиритисячної армії більшовиків. Бій під Крутами відбувся на залізничній станції «Крути», за 130 кілометрів на північний схід від Києва. Тривав він понад п'яти годин. Цей бій став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність України.

Подвиг українських "спартанців" дав змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу, що означало визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Україна пишається своїми Героями!

Вічна їм слава!

27/01/2023

27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ'ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ
Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву - Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини - НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
В історії людства було безліч «темних» плям, але так відверто, широкомасштабно і цинічно, суспільство ще не падало ніколи. Маніпуляції громадською свідомістю, нездорові ідеї і злочинне замовчування, які супроводжували весь цей жах, не давали тоді повною мірою усвідомити справжній стан речей, і це сумно. Однак все світове співтовариство здригнулося, коли почали відкриватися факти і підтвердження подібних злодіянь, причому в справжніх «промислових» масштабах. Ми не повинні допустити, щоб подібне ще хоч коли-небудь повторилося!
Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, який відзначається 27-го січня, прийнятий на офіційному рівні Генеральною Асамблеєю ООН 1-го листопада 2005-го року, резолюція A/RES/60/7 . Метою запровадження цієї сумно пам’ятної дати, за даними проекту DilovaMova.com, є активна просвітницька робота та сприяння у запобіганні можливих майбутніх актів геноциду, а так само зневаги до цінності людського життя.
Міжнародне співтовариство "беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням або релігійними віруваннями, де б вони не мали місце", - йдеться в тексті резолюції. Справжні і майбутні покоління не повинні забувати уроків наших загальнолюдських і настільки трагічних катастроф, інакше може виникнути дуже високий ризик повторення подібних моментів у майбутньому.
У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати...

22/01/2023

22 січня – День Соборності України. Це офіційне національне свято, яке святкують на честь Акта злуки (об’єднання) Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 1919 року. Також за рік до того (1918) було проголошено незалежність УНР. Для кожного громадянина України це свято має велике значення.

Саме 22 січня 1918 року в Києві під час засідання Малої Ради було підписано IV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки. Цього дня були залишені будь-які ідеї про створення автономії, а зв’язки з імперською Росією розірвані. Але новоутворена держава зазнала агресії з боку більшовиків, тому її суверенітет, на жаль, був недовготривалим.

IV Універсал проголошував повний суверенітет УНР, а також бажання молодої Держави мати мирні відносини з сусідніми країнами. Також в документі стверджувалося, що сусідні країни не мають ніякого права втручатися у внутрішні справи УНР. Селяни отримали у власність землю, природні багатства перейшли до національного підпорядкування. Була створена своя армія, банки підпорядковувалися центральній владі, а також були скликані Установчі Збори для створення Конституції.

Через рік, 22 січня 1919 року, УНР та ЗУНР об’єдналися в одну країну. Таким чином, утворилася суверенна возз’єднана Українська Держава. Подія мала урочистий характер і проходила на Майдані Незалежності в місті Київ.

У 1990 році до 71-ї річниці проголошення Акту злуки мільйони українців взялися за руки і утворили «живий ланцюг» від Івано-Франківська через Львів до Києва. Він був одним із наймасштабніших у світовій історії та став ще одним кроком до здобуття незалежності Україною. Довжина ланцюга перевищувала 770 км. Відтоді «живі ланцюги» стали традиційними у цей день.

День Соборності України як свято було запроваджене указом президента 1999 року. Ця подія має величезне історичне, а також культурне значення. Акт Злуки показує, що українці завжди бажали возз’єднатися для будування незалежної держави. Хоча це бажання змогло втілитися в реальність лише 1991 року.

19/01/2023

Хрещення Господнє — останнє зі свят різдвяного циклу. Цього дня віряни святкують здійснення Таїнства Хрещення, яке Ісус Христос здійснив у віці 30 років на річці Йордан. Тому вода на свято вважається священною, вона здатна очищати тіло та душу від хвороб чи гріхів. А ще українці полюбляють купатися цього дня в ополонці.

Водохреща має одну дату у всіх християнських конфесіях - 6 січня. Православна церква відзначає це свято за старим стилем. У сучасному юліанському календарі Водохреща святкують 19 січня. 2023 року воно випадає на четвер.

Історія свята

У Біблії сказано, що Ісус Христос, досягши 30-річного віку, прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли він вийшов на берег, то із небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба.

Тому це свято ще називають Богоявленням. Віряни вважають, що саме Хрещення Господнє засвідчує таїнство Святої Трійці. Тому що саме в цей день Бог з’явився у трьох іпостасях: Бог Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух святий – у вигляді голуба.

Традиції та Водохреща

Цього дня віряни освячують воду, яка є головним символом свята. Християни вірять, що освячена вода на Водохреща має цілющі властивості, нею можна вилікуватись від недуг. Тому її зберігають увесь рік і вона не псується.

За давніми традиціями, освячення води проводили просто неба на березі річок, озер чи струмків. Крім того, перед Водохрещем люди з льоду вирізали великий хрест і ставили його біля ополонки, у яку згодом пірнали. Вони вважали, що таким чином очищуються від гріхів та заряджаються здоров’ям на увесь рік.

Народні прикмети:

Предки вірили, що від погоди у цей день залежить весь наступний рік, відтак:

1. Якщо у цей день ясна, однак морозна погода, літо буде спекотним та сухим.

2. Снігопад обіцяє щедрий врожай на цілий рік.

3. На Водохреща заметіль – і в квітні буде хуртовина.

4. На дереві ви побачили іній, а на небі хмари – то до родючого року.

5. Теплий день обіцяє багато хліба.

6. Якщо день був сонячним та теплим, така погода протримається ще кілька тижнів.

Крім того, за повір’ями наших пращурів, у цей день не можна прати, проводити будь-які ворожіння, плакати. Так, у народі вважали, що хто ллє сльози у це свято, той буде плакати й наступного року. Займатись фізичною працею у цей день також заборонено. Також кажуть, що на Водохреща краще не сваритись і не лаятись.

Вітаємо з Хрещенням Господнім та бажаємо, щоб Господь освітив промінцем надії та благополуччя кожну родину !
Нехай у сім’ї усі будуть здорові, нехай у серці живе радість та любов, нехай освячена вода змиє всі негоди та печалі.

07/01/2023

09/12/2022

Сьогодні Україна та світова спільнота вшановують безневинних жертв злочинів, спричинених етнічною, расовою та релігійною ненавистю.

Міжнародний день пам’яті жертв злочинів геноциду було започатковано у вересні 2005 року резолюцією Генасамблеї ООН. Ця дата обрана невипадково: саме 9 грудня 1948 року була ухвалена Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. День пам’яті було внесено до календаря світової спільноти з метою підвищення обізнаності суспільства про положення Конвенції, вшанування пам’яті людей, які стали жертвами геноциду та недопущення подібних злочинів у майбутньому.

Світовою громадськістю геноцид (репресії, етнічні чистки, примусові переселення народів) визнано найнебезпечнішою формою порушення прав і свобод людини та найтяжчим злочином проти людства. Ознаки геноциду мають дії урядів різних країн, зокрема стосовно кримських татар, євреїв, ромів, поляків, вірмен.

Українська нація також пережила геноцид – у 1932–1933 роках комуністичним тоталітарним режимом було вчинено Голодомор на території УСРР та етнічних землях українців.

7 грудня 2016 року депутати Верховної Ради ухвалили постанову про звернення до демократичних держав світу щодо визнання Голодомору 1932-1933 років в Україні злочином геноциду проти українського народу.

На сьогодні Голодомор визнали геноцидом української нації на офіційному рівні 15 держав.

06/12/2022

Сьогодні, 6 грудня, відзначають День Збройних Сил України.
Це визначне свято відзначається кожного року в день ухвалення 1991 року закону України «Про Збройні сили України».

Цьогоріч цей день знову набув особливого значення, адже 24 лютого 2022 року лави Збройних Сил поповнились тисячами нових захисників та захисниць, які хоробро стали на захист своєї землі та народу.

26/11/2022

«Де б ти не був – вшануй»
26 листопада, о 16:00,
долучіться до Загальнонаціональної
хвилини мовчання
жертв Голодомору
Щороку в четверту суботу листопада вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.

У 2022-му пам’ятна дата припадає на 26 листопада.

Голодомор – акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців на території Української СРР та Кубані. Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом українського народу законодавчо закріплене законом України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року. Постановою Апеляційного суду Києва від 13 січня 2010 р. Й.Сталіна, В.Молотова, Л.Кагановича, П.Постишева, С.Косіора, В.Чубаря, М.Хатаєвича визнано винними в організації Голодомору.

Україна внаслідок геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. Половина загиблих внаслідок Голодомору – діти та підлітки. Геноцид 1932–1933 років забрав життя орієнтовно 1,5 мільйона дітей віком до 10 років.

Нашим спільним обов'язком є гідно вшанувати вбитих голодом жертв комуністичного режиму і передати пам’ять про трагедію наступним поколінням.

22/11/2022

21 листопада 1764 року указом імператриці Катерини II граф Кирило Розумовський був позбавлений посади гетьмана і була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, перед яким була поставлена задача підготовки земель Гетьманщини до повної інтеграції до складу Російської імперії. Колегія припинила свою роботу у 1786 році, коли були остаточно ліквідовані рештки судової та адміністративної автономії, полковий устрій, реквізовані монастирські землі і проведене повне закріпачення селянства.

Гетьманщина як організація козацького устрою на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля виникла під час антипольського повстання Богдана Хмельницького, який після перемог під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями в січні 1649 року тріумфально в'їхав у Київ, де його як визволителя особисто вітали київський митрополит Сильвестр Косів і єрусалимський патріарх Паїсій. Сам історіографічний термін «гетьманщина» виник в кінці XIX століття для позначення того, що Хмельницький з лютого 1649 року в листах і на переговорах з Річчю Посполитою називав Руською державою (а себе — її князем або правителем) або Військом Запорозьким в якості політичної і військової організації, повноваження якої виходили далеко за межі власне географічного регіону Запоріжжя.

Під своїм керівництвом Хмельницький об'єднав всі сфери суспільного життя Гетьманщини і займався формуванням її державних інституцій, однак через п'ять років, втративши підтримку Османської імперії і Кримського ханства, був змушений звернутись по допомогу до царя Олексія Михайловича, що привело до перехід Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств під московський протекторат. Зі смертю Хмельницького в 1657 році їх охопив період міжусобних воєн, які призвели до територіального розколу Гетьманщини по Дніпру, закріпленому Андрусівським договором 1667 року, — Правобережжя знову стало частиною польсько-литовської держави, а Лівобережжя увійшло до складу Московського царства на правах автономії.

Подальші спроби об'єднати українські землі під владою одного гетьмана зазнали невдачі і остаточно Руїна була подолана за лояльного Москві гетьмана Іван Мазепи, однак після його виступу на боці шведів у Північній війні автономія Гетьманщини була значно обмежена, а для контролю за діяльнстю гетьмана і її відповідності загальноросійській системі управління у 1722 році була створена Малоросійська колегія у складі семи російських офіцерів. Через малоефективність і зловживання вона була ліквідована через три роки, проте влада гетьмана і далі залишалась багато в чому лише номінальною. Незважаючи на це, зі смертю в 1734 році Данила Апостола вибори гетьмана взагалі не були проведені під приводом відсутності гідної кандидатурии.

Інститут гетьманства був поновлений у 1750 році, коли російська імператриця Єлизавета Петрівна призначила гетьманом брата свого фаворита 22-літнього графа Кирила Розумовського, який мав правити під наглядом призначеного у Санкт-Петербурзі російського начальника його канцелярії. Прагнучи зберегти традиційний козацький устрій Гетьманщини, Розумовський відновив систему територіальних судів, створив «Генеральне зібрання» старшини для обговорення важливіших справ і проектів державних реформ, проте його спроби призначати на власний розсуд полковників і вести дипломатичні стосунки із сусідніми державами були заблоковані, а він сам у 1754 році був відкликаний у Санкт-Петербург.

Розумовський повернувся до Глухова у 1757 році з наміром відкрити у Батурині університет і продовжити реорганізацію війська та судоустрою, проте після спроби зібрати підписи козацької старшини під петицією про перетворення гетьманського титулу у спадкоємний, у 1764 році був вдруге відкликаний до Петербурга, де, звинувачений у корупції і потуранні зловживанням козацької старшини, був змушений подати рапорт про відставку — 21 листопада 1764 року указом Катерини II граф Розумовський був звільнений з посади гетьмана і в Глухові була відновлена робота Малоросійської колегії на чолі з генералом Петром Румянцевим, в «Секретних настановах» якому наказувалось повністю ліквідувати рештки автономії.

З метою запровадження загальноросійської системи оподаткування в 1765 році Румянцев розпочав перепис населення і правового стану землевласників, перерваний черговою російсько-турецькою війною, по закінченні якої, у 1775 році була ліквідована Запорізька Січ, у 1781 році — система полкового устрою Гетьманщини, територія якої була поділена на повіти у складі Київського, Новгород-Сіверського та Чернігівського намісництв з наданням козакам статусу т. зв. військових обивателів, які на добровільних засадах могли піти на службу в територіальні гусарські полки, а вищій козацькій старшині — спадкового російського дворянства.

Заборона селянам переселятися на нові місця без письмового дозволу поміщиків, запроваджена ще у 1760 році Розумовським, була перетворена на їх повне закріпачення 14 травня 1783 року указом Катерини II, за яким на селян колишньої Гетьманщини і Слобідської України, козацький устрій на якій був ліквідований у 1765 році, поширились російські закони, котрі дозволяли продаж селян і їх обмін на майно; на Запоріжжя, територія якого увійшла до складу Катеринославської і Таврійської губерній, закріпачення поширилось указом імператора Павла І 12 грудня 1796 року.