Gortury Kremenchug

17/12/2023

16/12/2023

Таким кікбоксер Олексій Ануля повернувся додому в Україну після дев’яти місяців російського полону. Там він пережив справжнє пекло — 108 днів карцеру, постійні побої, психологічні тортури, голод… Олексій розповідає, що за два тижні до звільнення він навіть хотів повіситися.

💬 «Після чергових катувань повернувся в камеру. У мене вже було заготовлене скручене простирадло, на якому планував повіситися. Тільки закидаю на решітки нар, аж переді мною з’являється силует покійної бабусі. Вона померла незадовго до війни. Ходить, миє умивальник і каже: «Куди ти зібрався? Ти ще дітям подарунки на Новий рік не купив». У мене двоє: доньці — дев’ять, сину — п’ять. Наглядачі через відеоспостереження побачили, що я нібито з кимось розмовляю, відчинили камеру й знову з усієї сили побили мене», — згадує Олексій.

Від Олексієвих розповідей волосся стає сторчма. Одна з них — про те, як він чотири місяці полював у карцері за мишею, щоб її з’їсти. Олексій розповідає:
💬 «Якось я спіймав її і вдарив об цвяшок. Убити не встиг, зірвав лише шматок шкіри. Наглядачі бачать, що в мене в карцері є рух, що було заборонено. Ідуть до мене, відчиняють двері. Щоб мишеня не втекло, кидаю до рота. Притискаю зубами, щоб не побігло в стравохід. Він обгризає мені піднебіння, прокушує язик. Хвіст як пропелер у всьому роті. Дряпає кігтями. Мені, коли вони заходять, треба доповідь зробити. А я не можу, бо не хочу відпускати їжу. Кілька днів до того не їв, нічого не давали.
Вивели мене й почали бити по правій нирці. Били сильно. Синьо-зелена гематома довго не сходила на тому місці. Б’ють, а я міцно мишу тримаю в зубах. Із рота кров тече. Вони подумали, що відбили мені нирку: «Вставай, вот так тебе лучше будет». Насправді то було через покусаний мишею рот. Тому тоді катування було недовгим.
Я заповзаю до камери по фекаліях на підлозі, бо протікала труба. Ледь є сили встати, а на душі радісно. Болю не відчував. На рівні підсвідомості розумів, що їм м’ясо. І це мені допоможе дожити до ранку. У роті смак крові й печінки. Ніби свинець облизуєш. Шерсть застрягла між зубами. Виплюнув лише мишачі зуби. Хвіст жував довго, як жуйку».
Sérgiy.Gumenuik

14/12/2023

Ялинка, яку чекає вся Україна...

12/12/2023

Привіт, татусю, це твоя Даринка!
Сьогодні в школі пишемо листи...
На площі вже встановлена ялинка,
Але ми з мамою не будемо іти.
А знаєш, та ялинка гарно сяє!
Її привіз якийсь поважний гість!
А мама чорну хустку не знімає,
Зітхає тяжко і чомусь не їсть...
Бабуся вчора плакала тихенько.
А я вже сильна- плачу лиш вночі!
І навіть, якщо вибухи близенько,
Кажу собі: ,,Все добре, не кричи!"
Зі мною спить ведмедик іграшковий,
Мені його Наталочка дала.
У неї тато, як і ти- військовий,
Але його сім'я ще не знайшла...
Якщо ви з ним зустрінетесь на хмарці,
То передай, прошу, таких новин:
Родила мама братика Наталці!
Скажи, будь ласка, в нього вже є син!
Тобі сподобались принесені троянди?
Можливо їх присипало сніжком...
Вони яскраві, як оті гірлянди,
Що весело палають за вікном!
Бувай, татусю, я не забуваю!
Але так тяжко від оцих нещасть...
Цей лист віддам святому Миколаю,
А він тобі на небі передасть!

автор: Вікторія Струпинська

02/12/2023

Плани на грудень

23/11/2023

У кожного свій Миколай

04/11/2023

Мене, україномовного українця, ЗАВЖДИ прєтісняла російська мова.

Так було завжди.

Мене прєтісняла російська, коли ще малим я не міг дивитися українських мультиків, бо були лише російські.

Мене прєтісняла російська, коли нас змушували в школі читати депресивну російську літературу.

Мене прєтісняла російська, коли мене демонстративно не хотіли обслуговувати в київській кав’ярні, бо я говорив українською.

Мене прєтісняла російська, коли в Одесі я не міг замовити таксі, бо операторка не розуміла українською фрази “можна машину до Деребасівської”, а в Херсоні зверхньо кривляли мою мову.

Мене прєтісняла російська, коли мої однокласнники, приїхавши на літо з Києва гаварілі па-рускі, “патамуша мнє так удобнєй, панімаєте».

Мене притєсняла російська, коли служба підтримки Розетки, адміністрації готелів чи УкрЗалізниця відмовлялися обслуговувати мене українською.

І я відверто шокований, коли зараз говорять про якесь обмеження прав російськомовних!

Серйозно? Всіх все влаштовувало, коли було навпаки? Чому тоді не було такого обурення?

Нагадаю, українська знищувалася століттями і лише зараз почала справді розвиватися!

Нагадаю, що росіяни на окупованих територіях в першу чергу спалюють наші книжки та замінюють україномовні знаки!

Мені здається, ми інколи буваємо надто толерантними, а треба відстоювати своє!

Якщо не забули – досі триває війна з роsією.

Ніхто не забороняє розмовляти російською в побуті, але якщо комусь незручно творити контент українською, вони можуть переїхати на чудову країну трішки східніше, де тою мовою говорять, і не засмічувати наш інформаційний простір.

Я живу в Україні, у нас є своя чудова мова, роsія напала на нашу країну, тому:

мені незручно російською
і для мене є різниця,
особливо зараз, коли ми обираємо своє майбутнє!

Автор: Ivan Baidak

31/10/2023

Є люди, які ніколи не будуть українцями, скільки б вони не жили в Україні, не заробляли в Україні і які б високі посади тут не займали. Вони вміють закутатись у вишиванку з ніг до голови, коли того вимагає вигода моменту, але черевики ніколи не шнурують, бо так легше перевзуватися. Їх – меншість. Але як не прикро це визнавати – Україна належить їм. Поки.

Є люди, які завжди були і будуть українцями жертовними – в робах, будівельних касках, лікарських халатах, у викладацьких піджаках і військових одностроях. Ті – що кожного дня, ті – що тихою сапою, ті – що не пальцем, а собою, навіть якщо це вихідці з Британії, Америки чи Канади. Їх – більшість. І завдяки їм – є ми. Є країна.

Від походження тут нічого не залежить, тільки – від ставлення до свого, до світлого, до кровного, до вищого. Питання принципів і пріоритетів.

Є люди, які все одно не будуть виконувати поставлену на них роботу, скільки б їм не заплатили. А є люди, які будуть її робити навіть без грошей. І це не про гроші, а про ставлення до праці. Завжди можна вигадати привід, аби нічого не робити.

Є люди, які все життя брешуть, брешуть – аби здаватися тими, ким не є. Брешуть – аби мати те, чого не варті – владу. Вони живуть гниючи, навіть якщо у них є все, що треба, аби робити те, що треба.

А є люди, які завжди живуть добре, навіть тоді, коли в них нічого немає – бо кажуть правду, живуть у правді і носять країну в собі. І це – не про те, щоб щось мати чи щось одягати. Це – про те, щоб щось могти і щось віддавати. Вони не змінюються під смаки оточуючих. Ось це і є справжні українці. Бо всі співають: “душу й тіло”… Але «так» чи «ні» – ми мовимо самі!

Насамкінець: Іноді у мене буває поганий настрій. В ці моменти я згадую, що я українець, і у мене знову гарний настрій.

Олег ФИЛИК, доктор філософії

29/10/2023

Мій волонтерський маніфест!

Думаю, настав час і мені писати якийсь лонгрід...
Знову часто почала чути питання типу "скільки вам за це платять?" і "чи за волонтерську зарплату можна прожити?" ...

-Чи можна заробити на волонтерці?
-Так! Гастрит, невроз, або й комбо-комплект.
-Чи це оплачується?
-Так! Здоров'ям, сном, часом на себе і близьких!!

Волонтери-романтизований образ невбиваємих мегапродуктивних людей, які на зв'язку 24/7, постійно привітні й готові рятувати світ, у них порядок в оселі, доглянуті діти й перше-друге-компот на плиті.

Вкотре руйную ілюзії...

Нашвидкоруч зроблені "нефотогенічні" фото для звітів, вічне написання постів й подяк у соцмережах, майже прописка на пошті з відправками, брудний багажник, де можна знайти все, і навіть більше, синці невідомого походження,
вічно розряджений телефон на шнурку з розрядженим павербанком, сантиметровий шар пилюки вдома, хакі-колір обличчя від нестачі сну й ненормованого режиму дня...

Твої друзі давно перестали кликати тебе на каву, бо ти тепер тратиш час по-іншому...
І ціна часу інша. Дорожча.

Вічні переживання "як піде збір", де і як поклянчити грошів, як скрізь встигнути...

Вже несоромно виглядати смішно...Соромно не зробити те, що міг...

Говоритиму за себе і тих людей, кого бачу поруч вже десятий рік, з ким пливу в одному напрямку...
Ми не отримуємо за це жодні кошти!!!
Ані сітки, ані окопні свічки ніколи не продавались!!!!
Все що ми з цього "маєм", і чим живем: звіти від хлопців, скупі повідомлення в сигналі, чи короткі відео від тих кого, іноді, вже й нема з нами...

Підписані прапори, шеврони й гільзи не гріють так, як тепле слово вдячності з фронту.
Лиш ті, хто в темі зрозуміють цей трепет!

Ми заправляємось самостійно, гробимо і ремонтуємо власні авто теж
самостійно.
І ми теж донатим, як це непарадоксально..І на свої, і на дружні збори...

У нас інший тип мислення, ми ставимо інші питання, часом вони незручні, як і ми самі.

Ми вимагаємо результату від інших, бо самі викладаємся на 110% (хоча, якщо постаратись, то можна й більше)))), ми не маємо поняття "пізня година для дзвінка" чи "займусь цим з понеділка", ми вибрали зручність замість краси...

Замість "боятись" ми вибираємо "боротись", навіть коли страшно, чи сльози душать так, що несила дивитись навіть на небо...

Тому,
Волонтери-нервові.
Волонтери-категоричні.
Волонтери-самотні.
Волонтери-мрійники....

І лиш мрійники змінять цей світ на краще! Текст не мій, але все до слова!

28/10/2023

Пам'ятаєте як ще нещодавно всі спали одягнені?
Пам'ятаєте як документи лежали на виході?
Пам'ятаєте як міцно обіймали дітей з думкою ЯК РАПТОМ ЩО, СОБОЮ ПРИКРИЮ?
Пам'ятаєте як ділились куском хліба з сусідами?
Пам'ятаєте ото тьохкання серця при тому як бачили наших Захисників?
Пам'ятаєте як рвали простирадла щоб зробити пробку для коктеля смузі?

Що змінилося????????

Зачерствіли!
Збайдужилось!!!
Ні! Звичайно не всі!!!!
Але більшість

25/10/2023

ВОНИ НЕ ЗБИРАЮТЬСЯ ВИГРАВАТИ ВІЙНУ

Він стоїть поруч і кричить. Кричить так, що мені хочеться сховатися кудись. Очі сльозяться. З рота тече слина.

Він кричить.

«Мені треба турнікети. А ще треба (починає зриватися на мат)… Катя! Я не можу згадати слово!!! Я не можу згадати слово!».

Простягаю клаптик паперу: пиши, будь ласка. Не хвилюйся. Тобі не можна. Пиши.

Він бере олівець, намагається писати. На руці немає півтора пальця. Слова виходять майже нерозбірливо.

В нього вже третя контузія. Якщо цього не знати, він виглядає зараз як справді психічнохвора людина. Але він нормальніший, аніж половина населення країни.

У психіятричний клініці лежить хлопець, який єдиний вижив після штурму. Він зовні виглядає звичайно.

Частіше він просто мовчки дивиться поперед себе. Але ночами він штурмує ту саму останню позицію і викликає евакуацію.

Кожної ночі. Він фізично повернувся до дому. Але залишився там… На все життя.

Їх вже десятки тисяч.

Я майже не маю часу читати мережі. Але коли я туда захожу, в мене просто опускаються руки. Ні, не так. Я майже в істериці.

▪︎ Поліціянт, котрий кинув своє місто під час вторгненя в 2022 році, стає генералом.

▪︎ Прикордонника, якого зупинили в стані алкогольного сп’яніння і він веде себе як останнє бидло, після звільнення відправляють на підвищення в Київ. Того самого, речниця якого літала в Париж і в якого знайшли статків десь на десятки мільйонів.

▪︎ По всій країні обшукують воєнкомів та знаходять в них десятки мільйонів долларів. Тепер «виїзд» коштує не 5 тисяч доларів, 10.

▪︎ Мєра міста Суми заарештували, коли він приїхав брати хабар 2 млн. А мерові якогось маленького міста, навпаки, віддали тисячі долларів, знайдені в шафі, бо «це на пам’ятник бабці» (с)

▪︎ Президент ремонтує літак за мільйони грн. і подає свого батька на стипендію «за особистий вклад в науку».

Їм всім замало того, що вони мають.

Вони хочуть все... Вони не зупиняються.

1,5 місяця по всій країні виходять люди. 1,5 місяця виходимо ми. З нас і почалось.

Але ми «відміняємо» 2-3 тендери, а на їхнє місце заходять 20 нових. І кожен вбиває своєю цинічністю.

▪︎ Вони купують автівки зі шкіряними салонами, стільці по 120 тис, ремонтують фасади, купують літню форму для муніципальної варти чи будують мільярдні мости, які падають.

▪︎ А потім у мережі з’являється відео, де депутат міської ради (я навіть і не чула, що в нас такий є), який має відношення до фірми, яка будує падаючі мости, на свій народження, в образі імператора, катається на героскутері.

Хворі потвори. Імператори. Царі. Господарі Всесвіту.

▪︎ Чергова перевірка в одеський мерії виявила порушень на 1 млрд. грн. - новина, яку вже просто швидко пролистують. Ну знайшли і знайшли. Кого це цікавить?

▪︎ Областна лікарня викладає плитку на 30 млн. Звісно, з гаслом, щоб швидкі з пораненими воїнами не стояли в черзі.

Вони, до речі, тепер все намагаються робити під гаслом «це для наших захисників»

▪︎ А потім додадуть ще один тендер на 10 млн., щоб провести там світло і поставити стовпи.

Тим же часом пораненим шукають милиці, інвалідні візки, збирають на протезування чи ліки.

▪︎ А в Києві, у шпиталі ветеранів, міняють вікна. Пластикові на пластикові. На 500 млн. грн.

Це просто декілька прикладів. А їх тисячи по країні.

У Києві поліція розвозить по ночах людей з нічного клуба. Їх там сотні. Яка там комендантька година? Це для нас вона існує, бо вони вважають нас рабами. А для «імператорів» її не існує.

Вони не збираються вигравати війну. Це вже зрозуміло. Вони просто хочуть, як вампіри, випити останню кров з країни, яка вже майже впала, обезкровлена.

«Витік» кажуть про пораненого з х..ровим турнікетом. Ось так витікає і країна. Ми з вами.

Вони плюють всім нам в очі. Вони розуміють, що всі ми для них не несемо ніякої загрози. Вони купують автозаки про всяк випадок.

Бо за 1,5 року вони остаточно зрозуміли, що населення країни готове жерти ось все це й мовчати.

Ми або встанемо зараз справді, як востаннє, або треба визнати, що ми програли. І що ціною цього програшу може бути життя наших дітей.

… Він стоїть поруч і кричить «дайте турнікети! Я повертаюсь знов на позицію!». Його треба покласти в лікарню, але він повертається на нуль, бо людей не вистачає.

Повз нас проходять люди з хокейною сіткою та приладами - місто готується до чемпіонату з хокею. Люди сміються, розмовляють про спорт. Вони не бачать хлопця, який благає про допомогу.

Ми в одному приміщенні. Але в паралельних світах…

На 2 млрд., виділені на серіяли, можна купити 4 млн. (!!!) турнікетів!!!

Чи тисячі мінометів або автівок, чи десятки тисяч дронів!

Але, здається, все це потрібно тільки нам.

Коли ворог дійде до наших воріт (а він дійде, з таким ставленням до війни), буде вже запізно. І всі ці потвори будуть шукати шлях, як втекти. Вони будуть готові віддати останне, щоб хтось захистив їхні нікчемні дупи. Але буде запізно.

Жахливо, що ми з ними в одному човні.

Ми намагаємося щось змінити, але наших зусиль замало.

І знов будуть світлини з вокзалів, як з фільмів про війну, - тисячі жінок з дітьми, по головах один одного, намагаються потрапити у вагони і сплять на підлозі, аби виїхати та врятувати своє життя...

Я би сказала, що місць на кладовищі вистачить на всіх. Але в Бучі нікого не хоронили. Нас всіх скинуть в одну яму, якщо ми не змінимо ставлення держави до війни зараз.

Бо зараз вже справді ситуація - АБО МИ ЇХ, АБО ВОНИ НАС.

Katherine Nozhevnikova

25/10/2023

В 11 столітті Київ був найбільшою столицею в Європі, у 10 разів більшим за Париж та у 50 разів більшим за Лондон.
На фасадах/фресках Софії Київській зображені чотири королеви: Франції: Анна, Угорщини – Анастасія, Норвегії, а потім Данії – Єлизавета, Англії – Агата.
Всі вони доньки Ярослава Мудрого, великого князя Київської Русі. В цей час чоловіком польської принцеси був їхній брат Ізяслав, королевою сестра батька. Інший Володимир був чоловіком принцеси Німеччини. Мама їхня була принцесою Швеції Інгігердою, брати якої були королями Швеціі і Даніі.
Вся Європа без виключення мала родинні зв’язки з Київською Руссю – Україною! За 100 років до заснування села Москов.
Королева Англії Єлизавета – потомок нашоі королеви Агати.
А донька Агати Маргарита стала не лише королевою Шотландії, але й її святою! Бо за життя найбільше храмів Божих побудувала і добрих справ зробила.
Річард Хоробре серце і Марія Стюарт з Агатиним, королеви з Києва, корінням!
Анна Киівська, яка стала королевою Франціі,знала чотири мови. Євангеліє, на якому присягали чи не всі королі Франції, написане у Києві. Кров королеви Анни текла у 18-ті королів Франції (!).
Легендарний портрет чотирьох сестер Києва, які стали королевами Європи, врятував святу Софію від Московського мракобісся! В 30-х її за бажанням Сталіна, ідеала путіна, мали підірвати! Вже заклали вибухівку … 1000-літнє диво архітектури саме у Києві, викликало жабу у московських безбожників.
І раптом ультиматум від Франції:
– Якщо посмієте спаплюжити портрет нашої легендарної королеви Анни, зруйнувати витвір рук батька нашої королеви, наша країна розриває дипломатичні відносини! Одразу ж!
Так французи врятували нашу Софію!
Ще угорцям варто нагадати нашу – їхню королеву Анастасію. Бо саме завдяки заступництву могутніх князів Києва угорський король Андруш, чоловік Анастасії, був врятований від смерті. Бо на той час Київська Русь була НАЙБІЛЬШОЮ державою Європи і найвпливовішою!
Тому так впевнено вела себе і не визнавала жодних ультиматумів королева вікінгів Єлизавета, рідна сестра згаданих королев. За своє життя вона була королевою Норвегії, а потім Данії, та ще доньку королевою зробила і врятувала принцесу Англії, сироту Гіту, від ненависного шлюбу … і послала найгрізнішого самодержця, який спробував їй погрожувати, а потім віддала ту англійську принцесу Гіту за
Київського короля Володимира Мономаха!
Так чого в нас більше: англійського, французського, нормандського, датського, шведського, польського, норвежського, угорського? Та де тут російське?

23/10/2023

❌ Операція «Захід»: операція з масового виселення українців до Сибіру

☑️Минуло 76 років, як відбулося масове виселення мешканців західних областей до віддалених районів Сибіру.

Каральна операція «Захід» розпочалася о 2-ій годині ночі 21 жовтня 1947 року. Під час якої до Сибіру, Уралу, Казахстану, Далекого Сходу, Тюменя вивезли понад 78 тис осіб.

Там на них чекали каторжні роботи в колгоспах і копальнях Сибіру, а частина депортованих жителів Західної України опинилися в Карлазі - найбільшому виправно-трудовому таборі СРСР.

Загалом же в 40-50-х роках із Західної України вислали більше 203 тисяч людей. Крім цих висланих українців, були ще 35 тисяч засуджених і більше 50 тисяч вбитих.

Але у XXI столітті тоталітарні режими продовжують свої методи і нині.

Загалом від російської агресії постраждало 17080 дітей, однак, точну кількість встановити неможливо через тимчасову окупацію окремих територій України та активні бойові дії.

18/10/2023

🇺🇦🗓12 жовтня 1917 року першим серед кораблів Чорноморського флоту міненосець "Завидний" підняв український прапор.

Із 72 членів екіпажу більша половина були українцями. «Ми, українці ескадронного міноносця «Завидний», підняли свій національний український стяг на гафелі для того, щоб показати, що, не дивлячись на віковий гніт, все-таки живі сини нашої славної матері-України. Ми не спустимо піднятий стяг до тих пір, поки живі ми та існує міноносець «Завидний» - такий маніфест команди есмінця опублікували у всіх газетах Криму.

15/10/2023

Різні цінності однієї держави…💔😞

08/10/2023

Архангели Божі на Землі:
нині саме Такі. 🙏🙏🇺🇦🙏🙏

07/10/2023

Олег Скрипка
"...Я поїхав до Франції, не володіючи французькою мовою. І у Франції дуже швидко зрозумів, що без французької мови шансів вижити у французькому суспільстві - нуль. Просто – нуль!
Щоб спілкуватися французькою, мені знадобилося два місяці. Два місяці на вивчення французької! Якщо у людини низький IQ – чотири місяці. А якщо не барани – то два місяці. Все! Всі українці, які виїжджають за кордон, прекрасно розмовляють місцевими мовами, бо немає виходу. Вони вивчають англійську, іспанську, португальську, а українську не можуть.
Побутовий патріотизм починається з мови
Це французи дали мені розуміння, що мова, по-перше, це не так складно. А по-друге, це питання виживання нації. У французів патріотизм, я називаю його побутовий, починається з мови і продовжується на звичках вживати національний продукт – свою літературу, музику, авто, вино і так далі. В першу чергу у них все йде завжди французьке. Яке вино питимете? Звісно, французьке. Якщо французьке випили, тоді можуть спробувати угорське чи ізраїльське. В українців все навпаки. Тому треба нарешті усвідомити, що нас виховали, як баранів на забій. Реально нас виховували, щоб у 2022 році забити, перетворити в чергові області недоімперії. Нас до цього дуже довго готували. Тому мова - це резестивність нації..."

07/10/2023

Наша велична історія – перший український флешмоб відбувся ще у 1908 році

У 1908 році жителі села Керелівка на Черкащині влаштували перший у світі український флешмоб!
Продвинуті селянки, селяни і селененятка не побоялися царських жандармів Російської імперії і взяли та й закопали посеред свого знаменитого села, де з малих літ жив наш Тарас Григорович, великий жорновий круглий камінь від млина і написали на ньому великими буквами - "Тут була хата Тараса Гр. Шевченка"

📸Сільський флешмоб зафоткав Григорій Петр Шевченко - внучатий племінник Кобзаря.

01/10/2023

Це жорстоко і незбагненно.
Може в цьому й моя провина.
Дві години назад за мене
невідомий солдат загинув.
В нього - холод, а в мене - протяг.
В нього - "нуль", а у мене - справи.
Пролилися на теплий одяг:
в нього кров, а у мене - кава.
Вітер бавиться; дощ скажений
не вгамується у долині.
Дві хвилини назад за мене
невідомий солдат загинув.
В мене - ліжко, а в нього - вирва;
й переляканий крик зозулі.
В мене раптом в висках зболіло,
а у ньому - чотири кулі.
Так жорстоко і так буденно,
мов життя й потойбіччя змова:
Дві секунди назад за мене
невідомий загинув знову.
Вітер бавиться, свище хижо.
Мій годинник рахує всюди:
Рік. Хвилина. Година. Тиждень.
Дві секунди. Одна секунда.
Альона Васильченко

01/10/2023

*Перед вами дві фотографії.*

На першій — відома російська поетеса Маріна Цвєтаєва, на іншій — Ірена Сендлер.

Перша віддала своїх двох донечок в сиротинець під видом сиріт тому, що їй було занадто важко ними займатися.

Друга жила в Польщі під час окупації фашистами.

Отримавши якимось чином фальшиві документи медичного працівника, вона відвідувала гетто, де утримували євреїв перед знищенням.
Ризикуючи життям, вона виносила дітей в медичній валізі... Дітей старшого віку виводили через каналізаційні стоки... Ще інших вивозили на машині, ховаючи в ящиках.

В такий спосіб їй вдалося врятувати дві з половиною тисячі чужих дітей.

Звісно, що шило в мішку не заховаєш і Ірену "впіймали на гарячому".

Її катували, зламали їй руки і ноги... І засудили до смерті. Проте їй дивом вдалося втекти з в'язниці.

Цвєтаєва не дожила і до п'ятидесяти.
Ірена Сендлер прожила майже сто років.

Дві матері і дві різні долі.

Першою захоплювалися, другої практично ніхто не знає.

Одна писала вірші про любов, а інша сама служила Любові.

Всі ми колись станемо перед Вічністю і кожен з нас зі своєю валізою.

Чиїсь валізи виявляться пустими ...

Ось це і є любов до ближнього.

💞🕊️💞

29/09/2023

💔 1 жовтня о 09:00 зупиняться всі вулиці Кременчука

🇺🇦 У неділю Україна вперше відзначить нову дату - День своїх захисників та захисниць.

Тож о 09:00 відбудеться Хвилина поваги. Хвилина мовчання. І вічність пам'яті про наших полеглих захисників та захисниць.

27/09/2023

Перевіряємо зір

19/09/2023

Це я в норі. Не в лисячій, і не в заячій, а в людській. Людська нора: коли я говорю це словосполучення вслух, то звучить воно якось геть безглуздо. Ну, мозок ж знає, що люди в норах не живуть. Тобто, знав.

В ту ніч у норі спав я, зараз хтось інший, але вона не пустує майже ніколи. Саме ця - на бахмутському напрямку, але по лінії фронту їх розкидано сотні і тисячі. Наче у нас тут завівся якийсь польовий народ, якому чужі блага цивілізації з його сервісами доставки і стічною каналізацією. Така собі суміш хобітів і гномів з АК74 замість молотів і в "ловах" поверх волохатих ніг. Зрештою, може так воно і є. Щось цих людей таки відрізняє.

Через близькість до ворога нормальні фортифікаційні роботи тут вкрай ускладнені. Важко, знаєте, тягати колоди, коли над тобою весь час дзижчить російський дрон. Ну чим не всевидюче Око Сарумана?(вибачте, більше відсилок до Толкієна не буде). В норах люди сплять, коли можна спати і їдять, коли можна їсти. А ще ховаються від скидів і обстрілів. Нічого магічного в норі, звісно ж, немає. Це невелике бокове заглиблення в окопі, куди можна швидко пірнути, коли падає вже геть близько. Якщо уламки розлетяться окопом, то є шанс, що в норі залишишся цілим. Я ще, оскільки її намагаються роботи якомога компактнішими, то лежачи в ній в суцільній темряві посеред ночі, можна чітко уявити, як почуває себе людина в могилі. Хіба може в могилі трохи зручніше, бо в норі доводиться лежати в бронежилеті і в шоломі. Моя спина цього не оцінила, тому спокою я там не віднайшов. Воно, звісно, й на краще, я не скаржусь.

І ще проблема в тому, що до тої довбаної нори треба якось добратись. Броньовик на якому ми їхали на позиції вивантажив нас за пару кілометрів від неї, разом з усім мотлохом і зброєю. Так, все що треба для життя "польовий народ" мусить принести на своїх спинах. Води ти вип'єш рівно стільки, скільки зможуть винести твої руки. Це вже не кажучи про БК, яке точно не менш важливе на передовій, але, бляха, важче.

Вночі ліхтариків вмикати не можна, а ще не можна зупинятись і відволікатись не щось інше, окрім дороги. Річ у тім, що іноді трапляються мінні поля. І проходи у них знає тільки той, хто веде групу і йде ця група, намагаючись наступати один одному в слід. Виходить так собі, але втомлює значно більше, спотикаючись і ковзаючи зрошеною травою. От доповзаєш ти до своєї нори, лягаєш весь мокрий щоб віддихатись, на обличчя тим часом осипається суха земля, а тіло починають бити дрижаки, бо піт вистигає скоро, а ночі на Донеччині геть не такі, як зараз в Києві. І у цей самий момент до тебе доходить - усе це було лиш короткою прелюдією. Яскравим спомином, який ти опишеш потім в ФБ. Найвачже ж лише починається.
Левко Стек

15/09/2023

📌США
Долина вогню🔥🤩

NAT GEO UA ❤️‍🔥🌍

12/09/2023

🔔Цей день в історії

❌12 вересня 1941 р. Сталін видав таємний наказ № 001919 про створення у прифронтовому тилу Червоної армії з військ НКВС загороджувальних загонів, які розстрілювали відступаючих червоноармійців. Наказ: «Ні кроку назад!»

Вищевказаний наказ здався заслабким і 28 липня 1942 року, Сталін видав ще більш «знаменитий» наказ за № 227, з тою ж назвою «Ни шагу назад», де розширено криваві повноваження «загородзагонів».

На всіх фронтах Другої світової війни СССР було створено 193 загороджувальних загони.

11/09/2023

Маленька україночка.

Полтава, перша половина ХХ століття.

10/09/2023

Якщо у вас є котик, який їсть концерви, і зайвих десь 700 грн, ви можете допомогти армії.
Просто зараз ви можете почати збирати порожні консерви об'ємом 85-100 г (тільки, звісно, треба помити їх, аби не пахли) і відкласти пару картонних ящиків без принту і фарби.
Далі десь типу на Промі купуєте парафін. Я раджу купувати подрібнений чи гранульований, ціна такого буде 120-150 грн/кіло, він дуже зручний в роботі. Парафін має бути харчовим, такий не дає чаду, що в бліндажі має велике значення. 5 кіло парафіну вам вистачить на заливку 60-70 котячих консервів. Топити можна у старому чайнику чи каструлі.
Тож якщо ваш котик їсть одну консерву на день, за 2 місяці у вас буде 60 банок. Це десь 1-2 вечора роботи: накрутити в банки картон, натопити парафін, залити банки, почекати пару годин, трошки долити, залишити застигати до ранку.
60 банок – це ящик окопних свічок. Кожна така свічка горить близько двох годин, весь цей час на ній можна гріти їжу, зігрівати сирий бліндаж, грітися в окопі.
Окопні свічки набагато дешевші і менш небезпечні, ніж магазинні гелеві консерви-свічки. В разі потрапляння снаряду вони не вибухнуть і не заллють все навколо палаючим гелем.
За два місяці буде листопад. На фронті буде холодно. Але ваші котики можуть зігріти не тільки вас, але і наших бійців. Збирайте консерви.
Леся Паладич
Фото зтирено з інтернету.
#окопнісвічки

07/09/2023

Зі святом причетні!

05/09/2023

Поляки чітко зрозуміли останні заяви Папи...
Думаю, для Ватикану ця обкладинка тижневика вже дуже боляче вдарила по репутації. Форпост католицизму Польща теж прозріває...

04/09/2023

Що таке Гортури?
Гортури - це гарящі тури 🔥🔥🔥

04/09/2023

Ну що, з початком навчального року

29/08/2023

🕯🇺🇦29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність нашої держави.

Для відзначення дня пам’яті та героїзму загиблих захисників було обрано саме цю дату, оскільки її приурочено воєнним подіям 2014 року у протистоянні російським окупантам на сході України, коли під час Іловайської операції українська армія зазнала найбільших втрат під час АТО/ООС.

Символікою цього дня є квітка соняшника, адже в серпні 2014 року на полях саме із цією рослиною полягло багато українських воїнів.

Герої не вмирають! Вічна пам'ять і слава полеглим за Україну!💔

27/08/2023

📸Серія фотолистівок про Україну. Випущені Третім Рейхом у 1942 році.

Види на Україну (знято за часів царизму). Тоді загарбники високо цінували Україну (її родючі землі) і її народ (трудівний), мріяли нею заволодіти. Листівки були прапагандою української культури у Европі (Німеччині), давали уявлення про культуру та побут нації, високу естетику її буття.

24/08/2023

Українські хакери знов зламали камери зі звуком та провели роз'яснювальну роботу з болотяними мешканцями 🤣 на честь Дня Незалежності України.
Слава Україні! 🇺🇦