10/08/2016
Дунайський біосферний заповідник
Дунайський природний заповідник – то є водне царство рослин і тварин! Саме тут є унікальна моживість ознайомитися із дивовижним світом водних мешканців та прислухатися до пісні річок, струмків і птахів!
Розташований цей заповідник у дельті Килійського рукава другої за розміром європейської річки — Дунаю, де її води, закінчивши свій марафон по Європі, зустрічаються з Чорним морем. Вік дельти у контактній зоні річки і моря дуже молодий — не перевищує 200 років, а в частині вище проти течії він збільшується і становить 400 років.
Дуже різноманітною є водна рослинність. Тут можна зустріти тендітних та ніжних: латаття біле, глечики жовті, кушнір темно-зелений, кілька видів рдеснику, а також і хороброго водяника - горіху водяного, На особливу увагу заслуговує рослинність Жабриянської гряди. Тут серед штучних лісів із сосни кримської ще збереглися незначні ділянки степів із осоки колхідської та ефедрою двоколосковою на верхівках горбів.
Однією з найважливіших складових дельтової біоти є птахи. Їх тут мешкає понад 250 видів, або більше половини орнітофауни України. Вражає їх чисельність, а також різноманіття видів, форм, розмірів, умов існування. Найбільше біорізноманіття характерне для приморської частини дельти з її неоднорідністю, динамічністю та мозаїчністю, численними озерами і протоками. Тільки тут можна побачити великі зграї рожевих пеліканів — до 1 тис. особин, а всього в літній період їх тут буває більше 5 тис! У зимовий період збирається близько 115 тис. гусей білолобих, або 10 % від їхньої кількості у Чорноморсько-Середземноморському басейні. В окремі роки зимує до 7 тис. казарок чорноволих, що становить 7 % їх світової чисельності. Крім згаданих раніше, є також види, занесені до Червоної книги України: рожевий пелікан, косар, коровайка, жовта чапля, чернь білоока, ходуличник, великий, середній та тонкодзьобий кроншнепи та ін. Отож, Дунайській біосферний заповідник - то є справжній пташиний рай, яким можна милуватися і відчувати красу української землі із висоти пташиного польоту!
Нижній Дунай з давніх часів привертав увагу завдяки своєму географічному положенню. Тому протягом багатьох століть дельта Дунаю була ареною бурхливих історичних подій, де перетиналися інтереси багатьох народів. Перші відомості про природні цінності дельти Дунаю зустрічаються вже в "Історії в дев'ятьох книгах" Геродота та "Географії" Страбона.
Літописці IX-XII століть донесли до нас відомості про те, що у ті часи у Нижньому Дунаю проживали східнослов'янські племена тиверців і уличів. Пізніше, у часи феодальної роздробленості Київської Русі, Придунав'я входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім було захоплено татаро-монголами, а ще пізніше - турками.
Із середини XVIII століття дельта Дунаю активно заселяється росіянами й українцями. Після Ніконовської реформи російської православної церкви, й особливо після розгрому Запорізької Січі, кількість переселенців у район Нижнього Дунаю значно збільшилася. У дунайських плавнях знайшли притулок і старовіри, що тікали від переслідувань правлячої церкви, і донські і запорізькі козаки, і численні групи селян, що втікали від кріпацтва. З Балкан від турків у Дунай-Дністровське межиріччя великими групами переїжджали різні народи. Тому зараз, поруч з росіянами й українцями, тут живуть молдавани, болгари, гагаузи, греки, албанці, німці, цигани і багато інших народів. Більшість з них компактно проживають, і тому зберегли самобутні традиції, звичаї, своєрідні діалекти. Все це відбивається на укладі життя, способах господарювання і природокористування.
Водна сітка не залишає жителям й туристам Вилкове нічого іншого, окрім як пересуватись на човнах. Ви не рідко побачите моторки, теплоходи і навіть круїзні лайнери в скромному морському порту Вилкове. Багато туристів із Європи прибувають сюди, щоб насолодитись красою дунайських плавнів і їх мешканців. На кордоні «Полуденне» побудована спеціальна 11-метрова оглядова вежа, яка відкриває живописний вид на дельту Дунаю.
Утворені на плавнях острови поросли різними видами верб, чорною тополею, обліпихою, очеретом, також вражає різнобарв’я трав: тут і гвоздика бессарабська, і ковила дніпровська, й меч-трава. Але є ще одні цікаві острови, людині по них пройти не судилось, а спостерігати дуже приємно. Це білі водяні лілії, сальвінії плавучі, горіх плавучій – вони особливо гарні під час цвітіння.
Дунайський заповідний є справжнім блакитним багатством України. Тож, завдання у тому, аби зберегти цей вічний дарунок для наших нащадків. Хай вони теж зможуть помилуватися безмежністю блакитного неба, співами птахів та кришталевою водою. Це лише стисла розповідь про мальовничий куточок природи в дельті Дунаю. Зустріч з ним віч-на-віч дає неповторні враження від найбільших у Європі очеретяних заростей, знайомства із самобутньою культурою місцевих жителів і традиціями природокористування.
Розташування: Одеська область, Кілійський та Татарбунарський райони
Площа: 50252,9 га
Підпорядкування: Національна академія наук України
Поштова адреса: 68355 Одеська обл., Кілійський р-н, м. Вилкове, вул. Татарбунарського повстання, 132 а
Тел./факс: (04843) 4-46-19; 3-11-95
Е-mail: [email protected]