02/05/2024
Життя це подорож нашої Душі у дивовижний світ планети Земля, де пройшло вже чимало цивілізацій. Наша, людська, (максимум за кількістю 83-ґя, мінімум 14-та) стоїть на порозі випробування – Бути чи не бути. Багато невідповідностей до справжніх цінностей, багато штучного і варто подивитись кроки історії, зазирнути в глибину сторічь. Одна із сторінок – давня або антична Греція.
Є багато цікавого в той період. І найближчим часом маємо вирушити в подорож до Греції.
Одне з дуже цікавих місць – Вергіна, де У 1977 році було зроблено приголомшливе археологічне відкриття. Археолог Маноліс Андронікос виявив добре збережене багате поховання, всі характеристики якого говорили про те, що тут похований античний цар. Оскільки справа відбувалася у Вергіні, яка колись належала до Македонії і, ймовірно, була її столицею, то було логічно припустити, що похований цар — македонський. Судячи з періоду, якого ставилася гробниця, вона належала Філіпу II, батькові Олександра Великого.
Поруч із цією гробницею було знайдено ще два поховання, теж багато прикрашені. Вважається, що одна з них зберігає останки сина Олександра Македонського, тобто онука Філіппа. Кому належить інша, вчені ще не з'ясували. Всі артефакти були ретельно вивчені, і зараз вони утворюють фонд найцікавішого Археологічного музею, розташований буквально в центрі розкопок. Сюди спеціально їдуть із усього світу, щоб подивитися на унікальні речі. Частину знахідок було відправлено до Археологічного музею у Фессалоніки, де зберігається багато македонських артефактів.
Щодо Вергіни, то в музей входиш під землю, бо ти йдеш прямо до гробниць. Відчуття - неймовірні!
Жодних написів, які б підтверджували, що це гробниця саме Філіппа II, немає. На якій підставі археологи зробили висновок, що тут похований цей цар? Їхні аргументи досить переконливі. Саме поховання по розкоші воістину царське. Звичайну людину так не стали б ховати. У розкішному саркофазі було знайдено останки чоловіка 40-50 років, а Філіппа вбили, коли йому було 46. Але головне — це пошкоджена права очниця на черепі, а історичні джерела говорять, що в 354 році до н.е. Філіп отримав поранення стрілою якраз у праве око.
Крім того, цар був кульгавим (теж відомо з давніх джерел), а в гробниці знайшли наколінники, один з них явно коротший за другий. Ну і звичайний тимчасовий маркер для археологів - кераміка, що вказує на середину IV століття до н.е. тобто на той час, коли жив Філіпп II.
Після розтину вражаючого саркофага всередині виявилася урна із чистого золота, прикрашена на кришці зіркою. Урна важить майже 11 кілограмів, таких важких речей у Греції ще не знаходили. Тут же був і дивовижний золотий вінець, воістину диво античного ювелірного мистецтва. Темою вінця були жолуді та дубове листя, зроблене з великою майстерністю.
У сусідньому похованні виявився ще один саркофаг, усередині якого знайшли іншу урну — скромнішу і меншу, вона важить 8,5 кг. Кістки там були жіночі, що дає підстави припускати, що це останки однієї з дружин Філіпа, мабуть, останньої. Тут же була похована і золота діадема приголомшливої краси.
Похоронне ложе Філіппа II, що знаходилося в тій же камері, що й його саркофаг, було прикрашене невеликими фігурками зі слонової кістки. Особи, вирізані з великою майстерністю, говорили, що це портретні зображення конкретних людей. Вони висловлюють як зовнішнє подібність, а й особистісні характеристики зображених. На жаль, фігурки збереглися в повному обсязі. Андронікос ідентифікував зображених як самого Філіппа II, його батьків, дружину та сина Олександра.
У похованні знайшли також керамічні вироби та посуд зі срібла. Крім того, тут були зброя та зброя македонського воїна.
На мене особисто справило враження зображення Філіппа. Через нього якби входиш в розуміння Римської цивілізації, в рамках якої ми нині і живемо. Насамперед воно випромінює статусність, рівень особистої реалізації, рівень его, до якого нині намагаються дійти владноможні особи. Розкіш понад усе. Але все колись закінчується, лише те що в середині, що не належить якомусь конкретному місцю, системі, є частко Бога лишається, коли ми покидаємо цей світ з його цінностями.
В таких місцях дуже чітко розумієш примарність цінностей Римської цивілізації на фоні незмінності подорожей нашої Душі, де стати таким як Батько справжня мета!
