17/01/2022
Досі не можемо зрозуміти, що це було. Якщо пригадуєте, в "Рекреаціях" Ю.Андруховича було описано Свято Воскресаючого Духа - карнавальне дійство в Чортополі. Мабуть це було воно - діра в просторі та часі.
Цього разу ми побували в двох місцях. Хоча коли ми проїжджали через досить віддалені села Гуцульщини день напередодні, то вже тут відчувалось приготування, маланкарські блок-пости зі збором данини та віншуванням.
- То треба заплатити.
- Добре. Давайте касовий апарат.
- ... еее... Касового апарату немає. Але в нас є алкотестер.
- Давайте його.
- Не можемо. Він десь пішов.
:)))))))))))
Вашківці.
Парад карнавальних ватаг на переобладнаних автомобільних платформах на основі від мотоблоку до Камазу. Уявляєш собі, як ці хлопці цілий рік живуть цим, як вони обмірковують ідеї, як вразити глядачів, як бути найкращими, як вдірватися і видурітися так, щоб про це говорили в цілому світі. За етнічним характером ця Маланка українська в досить сучасній стилістиці. Автомобільні платформи рухаються по місту, з гучномовців лунає різна музика і це все зливається в єдиний маланківський ремікс.
Красноїльськ.
Вже на під'їздах ми змушені були зупинятись на блок-постах, де переодягнуті прикордонниками маланкарі (майже не відрізнити від справжніх) сумлінно вдавали, що записують номери, клеїли наліпки на двірник. 20 грн і їдемо далі. Красноїльськ - етнічне румунське село на пограниччі. Так само, як є етнічні українські села по той бік кордону. Маланка тут не має нічого спільного ні з українськими традиціями, жодної прив'зки до християнських свят і символів. То щось первісне, дике, шаманське. Щось середнє між викликанням духів та рейвом, між похороном та футбольним чемпіонатом.
На центральній вулиці йде хода однієї з п'яти ватаг. Кожна ватага більше сотні осіб. Музиканти грають просту мелодію, яка повторюється циклічно. Луплять в бубни і всі вигукують слова чи то пісні, чи якогось заклинання. Попереду дівчатка 8-12 років переодягнені циганками, за ними якісь почвари в страшних масках з височезними капелюхами, обвішані еонсервними кришками та кольоровими стрічками, за ними хлопці та дівчата шкільного віку в національних строях, а на головах циліндричні убори, розцяцьковані кольоровими намистами. Нагадують абажури. Це королі та королеви. Потім діди та баби теж в цікавих масках. А в самому кінці головні персонажі красноїльської маланки. Цигани - хлопці з розмальованими на чорно обличчями, дехто одягений в шкіри тварин, з рогами та кістками. В кожного здоровенна булава, якою вони розмахують і луплять по землі.
Ведмеді - то щось наймістичніше. Солом'яні костюми вагою до 70 кг з величезними крилами, прикрашені квітами та гірляндами. За якийсь час вони лягать просто на землю. Відпочивають. В інших ватагах "ведмеді" простіші - виглядають як величезні копиці очерету.
Майже всі дорослі в процесії добряче "під-мухою". Проте без жодних проявів агресії. Самі учасники не надто звертають увагу на нас - натовп зівак, не дуже позують перед камерами. В них своя атмосфера, вони викрикують свої мантри під ритми бубнів, висвистують, підстрибують. Вони собі так розважаються і на нас, чужинців, їм якось байдуже.
Все це дійство не піддається жодному логічному розумінню, символи не розшифровуються, сутності втрачені. Так робиться, бо так було завжди. Сто-, а може і тисячоліттями. І ні комуністична влада, ні новітні технології, ні споживацьке суспільство не спроможне цього змінити. Бо це потужний викид дикої первісної енергії. А нам залишається споглядати це все зі сторони.
Наступного року теж будемо споглядати.
(завтра опублікуємо ще трохи світлин)