21/10/2021
Цього року ми вже вдруге відвідуємо наших друзів у Грузії. Одного разу недостатньо.
Дегустувати повнотілі оранжі із квеврі у келихах Zalto, повертатись до готелю нічними вулицями Тбілісі, розглядати пагорби Сігнахі з деревяної гойдалки, дегустувати свіженькі пет нати, слухати дивовижні історії виноробів з їх вуст, їсти несчисленну кількість баклажанів у різних видах приготування. Таку Грузію ми полюбляємо, за такою сумуємо та плануємо повертатись.
В перший же вечір, несподіванно для нас, влаштували подвійну дегустацію вдома у Іраклі Глонті (Lagvinari) разом їз молодим виноробом Бердією Берішвілі (Barbale wines). Більше 10 вин із різних сортів винограду та різних частин Грузії. Іраклі Глонті вирощує виноград в багатьох регіонах країни. Ми мали змогу за один вечір зрозуміти характер клімату та землі багатьох із них: Імеретія (крахуна, тсолікоурі, цицка, оцханурі сапере), Картлі (горулі мцане), Кахетія (сапераві, ркацителі), Гурія (чхавері, аладастурі). Всі вина зроблені традиційним грузинскьми методом в квеврі. Найбільше уваги Іраклі надає самому винограднику, землі на якій росте лоза. Займається підтримкою біологічного різномаїття, що значно допомагає справлятись із природніми несподіванками, особливо новими змінами в температурах.
Наступного дня подорожували регіоном Картлі та відвідали одразу двох цікавих виноробів - добре всім відомого Яго (Iago wines) та марані Samtavisi. Яго працює лише з одним сортом винограду чінурі, що традиційно вирощують в Картлі. Його лозам не менше 60 років. Лише 2 вина: без контакту із шкіркою та з витримкою на меззі протягом 6 місяців, звичайно у квеврі. Дружина Яго, Марина, також почала працювати із вином під власною назвою (Marina wine). Вона обрала два сорти білий мцване та червоний тавквері чінурі.
Завітали до нового винороба, саме для нас нового, - Мамука Кіквадзе (Samtavisi). Три дуже симпатичні етикетки: одна з грецьким горіхом, інша з айвою та третя з інжиром. Ви розумієте до чого це, так? Аромати вин одразу видають ноти цих фруктів та горіха. І навіть найслабкіший ніс це розпізнає. Та ми говоримо про дикі дріжжі, про натуральне вино. Те вино котре повністю відображає специфіку сорту та терруару. Їх вина нас всіх вразили. А ще той стіл під сливовим деревом, ті томати зі справжнім ароматом та свіженький шоті.. В близькому майбутньому буде змога скуштувати червоне вино із сорту буза, це один із рідкісних картлійских сортів, та мало хто з виноробів може козирнути таким сортом.
Далі направились до Кахетії. Там ми готували їжу на вогні разом із Алексом Чикелішвілі, а потім порівнювали різні роки ркацителлі та мцване, та спробували вино з рідкісного сорту жгія, котрого також майже не залишилось в Кахетії. Всього 2 гектари виноградників. Алекс один із перших виноробів, що приєднався до Ассоціації Натуральних Вин Грузії. Його вина випускаються на ринок тільки після двох років перебування у погребі, що не так часто зустрічається в Грузії.
І в останній день ми звичайно завітали до Джона Вурдемана (Pheasant’s Tears). Він використовує набаго більшу кількість різних сортів. Починали з пет натів, це ми памятаємо.. а далі.. далі були традиційні багатоголосні співи, красиві танці. Джон зі своїм партнером Гелою оброблюють не менше 30 гектарів виноградників, їх виробництво стрімко зростає, та вони залишаються натуралістами, поціновувачами традиційних методів виноробства та біодинамічних підходів до вирощування. Цікаво, що вони вирішили зібрати якомога більше сортів винограду на одному плоті та роблять з нього вино під назвою Poliphonia - саме з багатоголосного співу почалась любов Джона до Грузії.
Все що запамятали, ми розповіли, але багато чого залишилось «за кадром». Краще подорожувати із нами та відчути все самостійно.
